«Лише мотивація дає людині можливість досягати успіху у всьому, що вона прагне й до чого вона йде», - каже прикордонник на ім’я Олег.

В житті хлопця було декілька стратегічних прагнень, які він досягнув завдяки особистому переконанню, що він зможе, що в нього все вийде. А сьогодні в нього прагнення лиш одне – вибороти Перемогу України! Але про все поступово.

Ціль №1 – здобути вищу освіту, поряд з цим – пройти строкову військову службу.

Олег – військовослужбовець 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців. Сам родом із Житомирщини. По завершенню навчання у школі вирішив для себе, що має здобути вищу освіту, тому, вступив до одного з обласних інститутів. Провчившись декілька років, отримав повістку на строкову військову службу. Говорить: «Мав змогу не йти до війська, проте бажання дитинства пройти військовий вишкіл перемогло. Взяв перерву у навчанні та з великим бажанням вчитись військовій справі прийшов на службу. Мені вкрай  поталанило на розподіленні – потрапив в однострій прикордонників. Завжди знав, що прикордонником бути – круто й престижно».

Навчався хлопець у відомчих центрах підготовки. Службу проходив на західному кордоні. Має багато гарних спогадів про побратимів, з якими спільно охороняв державний кордон.

Після демобілізації відразу повернувся у свій вищий навчальний заклад та знову долучився до навчального процесу.

Ціль №2 – боронити Україну від ворога.

Навчання 24 лютого 2022 року знову перервалося. До випуску залишалося декілька місяців. Велика війна зруйнувала спокійне та розмірене життя хлопця. З перших днів вторгнення ворога Олег стояв у строю, тримаючи в руках зброю. Знову в прикордонному відомстві. Цього разу в 9 прикордонному загоні імені Січових Стрільців.

Після проведення відповідних навчань був розподілений у бойовий підрозділ. Згодом була його перша ротація на схід країни. Перше поранення. Нетривале лікування та повернення до виконання бойових завдань.

Пригадує, як після повернення із зони активних бойових дій, спілкувався з військовослужбовцем десантно-штурмових військ. Під час розмови, з поміж іншого, Олегу запам’яталася настанова військового щодо дії у разі виявлення ворожого ударного дрона, що летить на тебе.

«Сам не знаю чому, але як зараз пам’ятаю його вислів: «Побачив дрон – біжи на нього! Тоді більш за все залишишся живим». Й так сталося, що ця фраза врятувала мені життя», - пригадує військовослужбовець. Під час другої ротації, яка проходила на Авдіївському напрямку, висуваючись на місця виконання завдань, група Олега зафіксувала ворожий безпілотний апарат, що рухався на хлопців. Захисник каже: «Тоді мене, як осяяло. І я чимдуж побіг в напрямку повітряної загрози. Десь сховатись можливості просто не було. За декілька секунд я відчув вибух позаду себе та як мене відкинуло в сторону. Поряд з цим зрозумів, що маю проблему з нижньою кінцівкою, бо різкий біль в нозі повернув мене до свідомості. Пізніше я зрозумію, що саме рух вперед до дрона врятував мені життя, адже ворожа пташка летіла просто на мене».

Побратими, побачивши поранення Олега, надали йому першу невідкладну допомогу та провели заходи з евакуації. «Щиро дякую своєму побратиму Дмитру, який на собі мене виніс до місця евакуації, а це не один кілометр», - з посмішкою на обличчі каже воїн. Пригадує, що хлопці йому турнікет натягували під час руху, поки побратим ніс його на собі. Якби не вони, стік би кров’ю.

Надалі була довга евакуація, стабілізаційний пункт, лікарня та військовий шпиталь. На жаль ногу врятувати не вдалось.

Ціль №3 – відновитись після поранення.

«Треба продовжувати жити й боротись, адже війна ще не закінчена», - каже Олег. Надалі було декілька операцій, протезування, реабілітація. Всі етапи військовий пройшов мужньо та наполегливо. Відновлення після поранення продовжується.

Ціль №4 – все-таки здобути вищу освіту.

Під час перебування у шпиталі Олег отримав повідомлення про те, що в інституті, де він навчається, проходить захист дипломних робіт. Не дивлячись на усі перипетії, вирішив для себе все-таки завершити навчання та здобути вищу освіту. Каже, що важко йому далося написання дипломної роботи. Нелегко навчатися та відновлюватися. Проте, з посмішкою зазначає, що коли націлений на чомусь – іншим думкам в голові просто немає місця. Згодом, дистанційно, прямо з лікарняного ліжка захистив свою дипломну роботу. Все вийшло.

Ціль №5 – повернутися на службу та продовжувати боронити Україну.

«Піхотинець з мене вже нікудишній. Без ноги далеко не побіжиш. А служити треба. Захищати Україну треба. Після реабілітації повернувся на службу у свій, вже рідний, 9 прикордонний загін. І тут вирішив спробувати себе в якості фахівця у безпілотній авіації. Зацікавився. Сподобалося», - підсумовує Олег.

Посміхається, ставить собі нову ціль: «Впевнений, що обов’язково особисто віддячу ворогу тією ж монетою. Руки то цілі й вже тренуються керувати ударним дроном. Так що за мною віддача боргу».