Роман проходить службу в інженерному підрозділі Ізмаїльського загону. Він закінчив професійно-технічне училище, служив строкову в прикордонниках, пішов працювати у цивільну організацію, ну а потім знову подався до охоронців державних рубежів.

Як це було? Читайте далі.

Роман народився на Одещині. Після закінчення школи вступив до Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства. Після третього курсу юнака призивають на строкову службу в прикордонні війська. Він потрапляє служити на одну із прикордонних застав Луцького загону. Звільнившись в запас ЗСУ, він закінчує навчання в технікумі та йде працювати в Укртелеком.

За примхою долі Романа просять допомогти полагодити комутатор на одній з прикордонних застав Ізмаїльського загону. Для нього цей апарат був вже знайомий, адже всю строкову службу він працював на такому. Побачивши в роботі компетентного фахівця, офіцери пропонують Роману знову пов’язати долю з охороною державного кордону, а він погоджується.

З 2008 року він змінює профіль служби та очолює інженерний підрозділ одного з відділів прикордонної служби. Роман якісно організовує роботу своїх підлеглих, які виконують найбільш складні та трудомісткі завдання в відділі прикордонної служби – це обслуговування оптико-електронних засобів; забезпечення справності катерного складу та плавучих модулів; улаштування, утримання ремонт інженерних споруд та загороджень; установлення монтаж засобів сигналізаційного та радіолокаційно-прожекторного озброєння; фортифікаційне облаштування місць дислокації прикордонних підрозділів та несення служби прикордонних нарядів; оброблення контрольно-слідової смуги, риття протитранспортних ровів тощо. В нього є принцип взаємозаміни, кожен з його підлеглих має вміти те що вміє його колега. Прискіпливо він відноситься і до самого себе, постійно вдосконалює свої теоретичні знання, впроваджує їх у своїй діяльності.