Прикордонник на псевдо Алекс впевнений, що життя це не про три слова.

Адже навіть він один має досвід за десятьох.

Його служба в Держприкордонслужбі почалася з 1999 року.

Пройшов АТО, ООС, разом з побратимами дав гідний бій загарбницьким військам на початку широкомасштабного вторгнення на сході України. Там боєць отримав поранення, рятував пораненого побратима, тягнучи його в укриття. Одужав, повернувся в стрій, продовжив боронити країну. І знову поранення, вкрай важке поранення, отримане неподалік Новомихайлівки, де 13 військовослужбовців мужньо тримали наступ ворога, який штурмував позиції прикордонників за допомогою авіації, реактивної, ствольної артилерії та мінометів. Евакуація до шпиталю, одужання і знову на захисті.

Харизма, сталева витримка, суворий характер та, звісно, неймовірна любов до своєї родини і України – це ті його риси, що допомагають протистояти, жити і боротись…

«Я живий, а це, як виявилось, не просто так. Впевнений, що залишився живим, аби очистити українську землю від ворогів та завершити війну багатостолітнього протистояння», – каже захисник.