Девʼять років кожна секунда нашого спротиву божевільній російській агресії має героїчну історію, яка написана кров’ю побратимів.

Цього дня девʼять років тому під час бойового протистояння з ворогом перестало битися серце мужнього командира, люблячого батька, чоловіка, сина та найкращого друга підполковника Олега Андрійця.

Роки минають, а біль утрати не вщухає… та й, мабуть, ніколи не вщухне…

1 вересня 2014 року поблизу Маріуполя прикордонники вступили в нерівний бій з противником. За командою командира, майора Олега Андрійця, охоронці кордону до останнього тримали свої позиції, але сили, на превеликий жаль, були нерівні. Під час запеклого бою з ворогом, прикриваючи своїх підлеглих, Олег зайняв місце біля автомобіля, аби побратими встигли зайняти більш вдалі бойові позиції. Однак шквальний вогонь противника завдавав нищівного удару по автомобілю прикордонників. Невимовно прикро, що саме тієї фатальної миті обірвалося життя Олега Андрійця… Той бій прикордонники виграли, але втратили командира. Майор Олег Андрієць, проявивши відважність і рішучість, віддав своє життя заради порятунку боєздатності свого підрозділу.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 29.09.2014 № 747/2014 року підполковника Олега Андійця нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Ми пам’ятаємо, шануємо, пишаємось…

Відважний син України назавжди залишиться у нашій пам’яті і в наших серцях!