Розірвані душі, розірвані сім'ї, сльози рідних від того болю, що несе із собою кожна російська ракета, кожний снаряд…

Днями прикордонники відвідали мати та дружину полеглого воїна, прикордонника Руслана Михайлова, який загинув під час виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії рф проти України. Це одна із багатьох історій незламних українців, яка назавжди залишиться на кривавих руках країни агресора.

 «Він народився у Донецькій області. Зростав файним хлопцем, завжди жартував та посміхався. У 2010 році закінчив Сумський державний педагогічний університет ім. Макаренка. Трішки попрацювавши викладачем Руслан перекваліфікувався та змінив напрямок своєї роботи. У 2011 році вступив до лав Держприкордонслужби України. Перші роки проходив службу у Херсонській області, згодом перевівся до зони проведення АТО, де отримав поранення», - розповідає Ніна Іванівна, мати прикордонника.

«У 2016 році Руслан був нагороджений медалями «Гідність та Честь» і «Захисникам Вітчизни». Потім госпіталь, відновлення та нове місце служби у Харківському прикордонному загоні, куди ми переїхали з Бахмуту ще у 2004 році. Захищаючи рідну країну, мій син загинув у лютому 2023 року… Пекучий біль назавжди залишився у моєму серці», - говорить мати захисника України.

Ніна Іванівна більше ніж 6 місяців була в окупації в селі Курилівка, Куп'янського району. Під час розмови та спогадів про ті страшні дні не може стримати сльози. Свої емоції пані Ніна намагається все частіше переносити на папір та пише коротенькі замальовки про ті страшні дні. Одну з них вона нам прочитала:

«Лють і ненависть, розпач і відчай, біль і сльози принесла війна в кожну українську родину. Краються серця нашого народу за загиблими синами та доньками, за всіма, хто боронить нашу землю від рашистів, за все зруйноване.

Ми нація сильна, незламна, безстрашна, розумна і непереможна — все відбудуємо та обов'язково переможемо».

Також Ніна Іванівна пише вірші про наших українських воїнів та про свого загиблого сина, одним з яких поділилася із нами:

Люблю вас хлопці рідненькі

За те, що країну рятуєте.

Молюсь я за вас щоденно

І вірю, що ви мене чуєте.

Невдовзі настане той час,

Заквітне земля вся навколо

Щастя прийде до нас

Для танцю станемо в коло.

Дай Боже здоров'я вам!

Дай Боже житня вам довге!

Дай сили на ці важкі дні,

А груди хай воля наповне.

Загинув мій син на війні,

Батьківщину свою захищаючи.

«Помстіться потворам за все»,

Від щирого серця благаю.

Дружина прикордонника, пані Ірина, пригадує як вони познайомилися, як одружилися, ті позитивні емоції, коли народився син.

«Все було добре: сім'я, дитина, будували плани на майбутнє, мрії поступово здійснювалися... Але все це вщент розбито ранком 24 лютого 2022 року…», - із болем розповідає дружина воїна-прикордонника, пані Ірина.