Прикордонник Віталій – родом з Луганщини.

Рідну домівку йому, тоді ще юнакові та студентові медфаку, довелося залишити у 2014 році через вторгнення російських військ. Віталій з родиною переїхали на Київщину, до міста Буча, де їм знову довелося зустрітися з окупантами.

Чоловік виїхав з окупації та вирішив стати на захист України. Він розповідає, що лють до ворогів, яка накопичувалася ще з 2014року, перетворилася на тверде рішення долучитися до боротьби з загарбниками: «У чотирнадцятому я був неповнолітнім та й здобував медичну освіту. Тепер, коли отримав диплом лікаря і став самостійним, сказав собі: «Все, відмовки закінчилися. Треба воювати!».

Віталій прибув у військкомат, де його за розподілом призначили у Державну прикордонну службу України. Згодом, після циклу навчань і тренувань, він у складі бойового підрозділу вирушив на північ, а потім і на схід України. Найважчою ділянкою, де довелося воювати прикордонникові, був Слов’янськ. Завданням Віталія було надання медичної допомоги пораненим та їхня евакуація. Окрім свого підрозділу, Віталій разом з іншими медиками нерідко надавали допомогу побратимам зі Збройних Сил України.

«На щастя, за весь період у мене на евакуаціях не було «двохсотих». Ми довозили усіх. Я вже потім і знав, що якщо поранений у моїй машині, значить він буде у шпиталі», – ділиться спогадами медик.

Наразі Віталій знову виконує завдання із захисту України від російських окупантів. Після Перемоги сподівається продовжити медичну кар’єру та створити свою сім’ю.