Харківщина…В ніч на 24 лютого…прикордонник Андрій разом з іншими військовослужбовцями заступає в наряд з охорони державного кордону України.

Вже за декілька годин, близько четвертої ранку, зненацька і підступно з боку росії починається масований мінометний обстріл місця розташування наряду. І прикордонники до приходу інших військових першими вступають у запеклий бій з переважаючими силами противника.

«Нападники не перестають накривати нас щільним мінометним вогнем. Я помічаю, що один з моїх товаришів отримав тяжке поранення та втратив можливість самостійно пересуватись. Підбігаю до нього і розумію, що треба рятувати, бо все може скінчитися за якісь секунди…» – розповідає Андрій.

Він додає, що в той момент він зовсім не відчував ніякого страху за власне життя. Хоча обстріл тривав, на думці було лише одне: «врятувати товариша». Надавши першу допомогу і передавши пораненого медикам, Андрій повертається та разом з побратимами продовжує бити окупантів.

За проявлену мужність та героїзм у тому бою прикордонника представлено до державної нагороди. Але скромний прикордонник каже, що найбільшою нагородою для нього стало те, що його товариш залишився живим. А ще боєць вірить, що незабаром усі вони разом звільнять від рашистів і Харківщину, і усю нашу славну Україну!