Прикордоннику Миколі з позивним «Дядя» 25 років. Останні 5 з них він проходить службу в ДПСУ.

Микола народився і виріс у прикордонному місті Сокиряни Чернівецької області, тому над вибором професії роздумував недовго. Щоправда спочатку хлопець встиг здобути спеціальність кухаря , але це йому, як то кажуть, не зайшло.

У Державній прикордонній службі Микола спробував себе в усіх напрямках: від водія до прикордонного наряду «Перевірка документів». Але каже, що знайшов себе в кінології. Німецька вівчарка Кіра, з якою працює прикордонник, натренована на пошук зброї та вибухових речовин. Має добрі показники в роботі на українсько-молдовському кордоні.

Коли в Чернівецькому прикордонному загоні формувався зведений підрозділ для відправки на східну ділянку фронту, Микола за власним бажанням приєднався до нього, з важким серцем залишивши улюбленого собаку вдома. «Багато моїх друзів туди пішли, я не міг не піти», – каже хлопець.

На фронті зведений загін «Чернівці» виконував завдання на одному з найгарячіших напрямків – Бахмутському.

Під час підготовки до виконання бойових завдань Микола опанував американський автоматичний гранатомет МК-19. «Він схожий на старий АГС, тільки кращий. Працює безшумно та кучно. Ворог ніколи не розуміє звідки йому прилетіло», – розповідає Микола.

 «Класна іграшка», – каже прикордонник про свій гранатомет.  – Можна гранати москалям в кишеню закидати!»

За допомогою корегування з БПЛА прикордонники-гранатометники нанесли чималих втрат ворогу. Проте і їх активно шукали у відповідь. «Застосовували тактику як у мінометників. Відпрацювали і в укриття. Головне встигнути».

Після перемоги Микола планує одружитися з коханою дівчиною. Пропозицію зробив за кілька днів до повномасштабного вторгнення ворога. «Ні, зараз не хочу. Совість не дозволяє. Тільки після перемоги…»