Прикордонник Микола за свій молодий вік отримав неоціненний досвід, 6 поранень, полон, але не втратив життєвого оптимізму.

«Я маю багато планів на життя!» - з посмішкою розповідає Микола, хоча декілька місяців тому у нього в житті відбувалося справжнє пекло…

Народився Микола в Запорізькій області, закінчив авіаційний коледж, проте своє життя пов'язав з Державною прикордонною службою.

З 2016 року Микола забезпечує охорону східних рубежів держави в Донецькій області.

Починаючи з 24 лютого 2022 року, Микола пліч-о-пліч з військовослужбовцями ЗСУ, окремого загону спеціального призначення НГУ «АЗОВ» героїчно та самовіддано, в умовах повної блокади, виконував бойове завдання з охорони та оборони міста Маріуполь. Прикордонники разом з побратимами мужньо відбивали цілодобові атаки ворога, забезпечували просування сил оборони вперед.

Даючи гідну відсіч ворогам, Микола Володимирович брав участь у вуличних боях з загарбниками, вирішував питання забезпечення, евакуації поранених та доставки боєприпасів під шквальним вогнем окупантів

11 березня ворожа диверсійно-розвідувальна група у складі близько двох десятків осіб намагалася прорватися та зайти в місто. Групою військовослужбовців, до складу якої входив Микола, ворогів було знищено,  двох окупантів взято в полон.

19 березня для Миколи став непростим днем. Під час вуличних боїв по відбиттю атак живої сили та бронетехніки ворога, на підступах до ПАТ МК «Азовсталь», він отримав тяжкі поранення. 

«Лише на секунду я зупинився, коли перебігав з під'їзду у під'їзд, як мене «прошила» черга. 6 поранень: рука, спина, нога, під «плиту» потрапила куля, навіть щелепу наскрізь пробило. Я лежав на мерзлій землі і думав про те, щоб вижити. А ще я згадав маму і просив у неї пробачення, що не дотримав обіцянку - вціліти. До мене підійшли двоє цивільних чоловіків і вголос сказали, що я «двухсотий», та все ж я зміг прошепотіти «Допоможіть», - згадує прикордонник.

Маріупольці відтягнули прикордонника в найближчий будинок, з підручних матеріалів наклали йому пов'язки. Через декілька годин Миколу вдалося евакуювати до тимчасового медичного пункту на території цього ж комбінату.

Микола з іншими військовослужбовцями знаходився у так званому шпиталі для тяжкопоранених, де проводили операції по ампутації кінцівок. Ці дні тягнулися, мов вічність. Тричі спроби по евакуації прикордонника гелікоптером з комбінату «Азовсталь» закінчувалися невдачею, все скасовувалося в останній момент. Повертатися на підконтрольну Україні територію Миколі довелося довгим шляхом, через полон.

29 червня нарешті відбувся обмін полоненими, серед яких і був Микола Володимирович.

Сьогодні мужній прикордонник продовжує лікування та реабілітацію, але душею залишається поряд з побратимами – тими, хто звільняє українську землю від рашистської нечисті, і тими, хто з надією на повернення поневіряється у ворожому полоні.