Прикордонник Андрій з позивним Хамелеон свою боротьбу за Україну розпочав ще в 2014 році, коли точились запеклі бої на сході нашої країни.

Тоді, пройшовши бойовий вишкіл в одному з центрів підготовки, охоронець кордону вибув на Луганщину.

В одному з запеклих боїв побратими втратили зв’язок з Андрієм: спершу його рахували загиблим, пізніше – безвісти зниклим. Та прикордоннику судилось вижити, щоб продовжити боротьбу за себе, за родину, за товаришів… 

«Напевно в свої  20 років я й усвідомити не міг, що на сході України вбивають наших військових, мирних людей. Думав, що такого не може бути в реальності», - з болем згадує захисник.

Військовий продовжив службу на Одещині, а згодом, в 2021 році, Андрій долучився до побратимів з прикордонної комендатури швидкого реагування, щоб раз і назавжди вигнати ворога з нашої землі.

У лютому 2022 року підрозділ бійця вибув на посилення Херсонщини, де вздовж лінії розмежування фіксувалося скупчення військ рф.

24 лютого змінило його життя, як і життя кожного українця. Зазвичай в цей день він щороку вітає матусю з днем народження і дарує їй квіти. Та того дня не судилось.

Вдосвіта позиції прикордонників почали обстрілювати з артилерії, мінометів та ворожої авіації. Розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ до України. Мужнім воїнам вдалося вибратися з оточення, долучитися до Сил оборони і продовжити боротьбу.

Сьогодні Андрій продовжує свою службу на півдні та мріє, щоб у його сина та в усіх маленьких українців було щасливе і мирне дитинство.

«Війна це не те, що повинен бачити мій син. І я зроблю все для того, щоб його майбутнє було мирним, аби в пам’яті не було навіть жодного спогаду про безжальну, криваву війну», - каже прикордонник.