За рік до повномасштабного вторгнення Валентин, юнак із невеликого містечка на Вінниччині, вирішив долучитися до лав прикордонників. Та обрав для себе напрямок кінологія. Його вірним помічником стала бельгійська вівчарка малінуа.

Чотирилапий Потап відразу став для Валентина більше, ніж просто службовим собакою. Їхня співпраця перетворилася на справжню дружбу. Разом вони патрулюють кордон.

Вівчарка стала частиною життя прикордонника. Під час однієї з прогулянок із собакою, Валентин познайомився з Ілоною. Їхня зустріч стала початком великого кохання. Потап, зі своїм невичерпним інстинктом, одразу відчув, що дівчина — це та людина з якою його господар буде щасливий. Він схвально завиляв хвостом, коли побачив їх разом.

Повномасштабне вторгнення не стало на заваді почуттям. Коли закохані вирішили одружитися, було очевидно, що Потап не може залишитися осторонь цієї важливої події. Він був почесним свідком на їхньому весіллі.

Згодом Валентин поїхав боронити Батьківщину на Запорізький напрямок. А Потап залишився за «старшого» в сім’ї, адже подружжя очікувало поповнення.

«Він дуже сумував за мною, це вперше коли ми надовго розлучилися. По можливості я інколи спілкувався з дружиною по відео зв’язку і Потап завжди був поруч. Ілона розповідала, що коли я довгий час не виходив на зв'язок, то він дуже нервував, та навіть відмовлявся від їжі», - говорить чоловік.

Нещодавно у родині з’явився малюк — син Тимофій, а Валентин повернувся на службу у Могилів-Подільський загін. Тепер у Потапа стало ще більше обов’язків. Крім несення служби, чотирилапий друг прикордонника береже сон немовляти.

Служба прикордонника вимагає мужності та витримки, але Валентин знає, що завжди поруч родина і вірний друг. Вони — його натхнення і підтримка.