У щоденну хвилину мовчання ми вшановуємо світлу пам’ять, силу духу та героїзм наших побратимів, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Андрій Трубін загинув 23 березня 2022 року під час виконання бойового завдання – стримування та недопущення прориву ворожої техніки та живої сили противника в рідний Маріуполь. Ворожу навалу зупиняли ціною величезних втрат, втрат життів мужніх воїнів. Бійцеві було 29 років.

Мабуть, не було таких механізмів, в яких би Андрій не розібрався. Він знав усе про двигуни, мотори та електрику. Випускник Приазовського технічного університету мав ступінь магістра з електроенергетики, електротехніки та електромеханіки. Одразу після випуску працював на заводі-гіганті – Маріупольському металургійному комбінаті, який згодом став однією з фортець для наших воїнів.

Андрія вабила військова служба та море. А технарі там – на вагу золота. У лютому 2021 року він приєднався до лав Морської охорони Державної прикордонної служби України. Служив на кораблі Морської охорони «Донбас» електриком-рульовим. Згодом отримав псевдо «Руль».

Турботливий батько і люблячий чоловік – Андрій був главою міцної родини, татом-прикладом для сина, якого назвав сміливим ім’ям Лев. Він завжди був готовий допомогти. Андрій часто долучався до волонтерських ініціатив щодо турботи про безпритульних тварин. Сім’я залишила у себе двох котів, яких підібрали на вулиці та вилікували.

А ще Андрій любив швидкість та змагання. Брав участь у любительських ралі на автомобілях. Здавалося, він нічого не боїться, хіба що… мав страх літати літаком, але і тут подолав сам себе. Подарував коханій дружині романтичну подорож…

Перші дні повномасштабного вторгнення стали важким випробуванням для сім’ї. Коли Маріуполь вже нищила ворожа авіація та артилерія, Андрій робив неможливе – добував для малечі молочну суміш, а для решти членів родини – воду та їжу.

Дружина Андрія згадує, як у той тяжкий час маленький Лев важко захворів. У місті вже не було аптек, лікарень, медикаментів. Андрій «з-під землі» дістав ліки для сина та під обстрілами приніс додому. Він підтримував рідних і надихав, що все буде добре – потрібно боротись і вірити.

Веселий, душевний, добрий, цілеспрямований, мужній, надійний, відважний – таким знали Андрія ми, його побратими. Таким пам’ятатимуть його всі, хто відчув на собі надзвичайну ауру цього гарного хлопця.

Указом Президента України від 24.05.2022 року № 367/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі матроса Андрія Трубіна нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та присвоєно чергове військове звання «старший матрос» (посмертно).

Андрію, ти мав велике серце й був прикладом самовідданості, стійкості та відваги. Друже, ти завжди з нами!

Пам’ятаємо і перемагаємо!