Коли війна приходить до тебе додому, вона не питає, якої ти статі. Всупереч стереотипам про те, що, мовляв, «жінкам не місце на війні»

Коли війна приходить до тебе додому, вона не питає, якої ти статі. Всупереч стереотипам про те, що, мовляв, «жінкам не місце на війні», в найгарячіших точках можна зустріти жінок, які обрали професію – захищати Батьківщину.

На початку червня 2014 року, коли було отримано інформацію про можливий штурм Луганського прикордонного загону, керівництвом загону було прийнято рішення про евакуацію всіх жінок. Залишилась лише одна – медичний працівник. Вона добре розуміла, що без її допомоги не обійтися… 

Штурм почався 2 червня  2014 року близько 4-ї години ранку. Почувши перші постріли, Олена спустилася із свого кабінету до обладнаного в підвалі  лазарету, захопивши медичну сумку та кардіограф. Вже за декілька хвилин почали поступати перші поранені з різним ступенем тяжкості. На жаль, від несподівано початого бою поранених було семеро. Тоді, завдяки їй, вижили усі.

На питання, чи був страх, що не впорається, прикордонниця твердо відповіла – ні, для неї головним було, щоб усі залишилися живі.

Ті, хто залишився, тримали оборону загону два з половиною дні. 

Поїхати від лінії фронту не було й думки, адже жінка знала, вона потрібна тут, на передовій. Так,  почалися бойові будні – медичні прийоми в польових умовах, психологічна підтримка бійців, надання медичної допомоги пораненим, і, на жаль, фіксація смерті загиблих…

Чи плакала вона? Ні, в її роботі необхідне було мати холодне серце та обачливий розум. Тільки згодом, коли пройшло трохи часу, вона знов вчилась плакати…

А за два тижні прикордонниця повернулася до Луганська, тому що надійшла інформація, що «сепаратисти» «шерстять» лікувальні заклади Луганська, розшукуючи поранених прикордонників. Під виглядом дружини пораненого в Луганську чоловіка, поїхала до міста аби вивезти поранених бійців. Хлопці й до цих пір думають, що це була прорахована операція під прикриттям. Насправді, тільки Бог допоміг групі покинути Луганськ без втрат …

Те літо 2014 року в житті жінки видалося «найгарячішим»: з рясними грозами куль та гірким присмаком печалі…

 

В цілях безпеки ім’я героїні змінено.