В прикордонному відомстві Іван пройшов довгий шлях. За 19 років служби об'їздив весь західний кордон.

Починав з окремої мобільної застави. Після закінчення контракту звільнився, спробував себе на будівництві за професією, має диплом столяра. Цивільне життя прикордоннику було не в радість, тому в 2009 році Іван повторно підписав контракт. За місцем служби зустрів своє кохання, через кілька років вперше став татом. Наразі має три донечки: 13, 10 та 6 років. Родина наповнювала життя прикордонника сенсом та й від роботи він отримував колосальне задоволення. Каже пощастило спробувати себе в різних галузях.

«Ким я лише не був за роки служби. На досить тривалий час став інструктором-кінологом, працював з німецькою вівчаркою та спанієлем. Натаскував їх на пошук наркотичних речовин та сигарет. Мав гарні показники, було багато затримань. Згодом мою заставу розформували і я прекваліфікувався в повара, у різний час був інструктором з рукопашного бою, стрілком. Зараз освоїв для себе нове ремесло», - з посмішкою говорить Іван.

Після повномасштабного вторгнення військовий потрапив до одного з підрозділів Львівського прикордонного загону. Там йому запропонували спробувати свої сили на посаді сапера-майстра. Іван погодився. Пройшов навчання, здобув диплом і відповідну кваліфікацію. Коли почався набір у лави 1 прикордонного загону, військовий вирішив пов'язати своє життя з бойовим підрозділом Держприкордонслужби. Написав рапорт на переведення і став в однострій з легендарними оборонцями Маріуполя.

Наразі Іван – начальник групи інженерної розвідки. Прикордонник показує майстер-класи з пошуку вибухонебезпечних предметів для військовослужбовців загону, які обрали для себе цю небезпечну та вкрай потрібну на фронті професію. Каже стати вправним сапером задача підвищеної складності, адже потрібно до автоматизму вивчити багато нюансів.

«Сапер не може помилитися, бо від цього постраждають невинні люди. А наша основна функція – це збереження життя та здоров'я військових, котрі ідуть разом з нами на завдання. Росіяни воюють не чесно, часто розставляють міни, які заборонені Женевською конвенцією. Роблять підступні пастки. До прикладу, в магазин ставлять вибухові датчики під патрони. І останній постріл стає смертельним, бо автомат детонує в районі грудей. Тому потрібно донести багато нюансів, щоб сапери були готові до всіх «сюрпризів», а це не так просто, адже щоденно ворог придумує, щось нове», - каже прикордонник.

В ході підготовки саперів Іван особливу увагу приділяє нічним заняттям. Показує на практиці як замінувати та розмінувати поле. Однак зазначає, що це не основне завдання сапера на фронті. Адже здебільшого на розміновування часу немає. Тому основна задача – виявити вибухонебезпечні предмети в землі і позначити їх.

«Якщо ти не закладав міну, краще до неї не лізти. Задача сапера, який пройшов базовий курс підготовки – розставити прапорці, щоб люди, які ідуть позаду, орієнтувалися куди можна ступати, а куди ні», - зазначає прикордонник.

За словами Івана, під час виконання бойових завдань сапер завжди працює в групі. В ідеалі вона складається з водія, розміновувача та двох операторів БпЛА. Перш ніж підрозділ висунеться на виконання бойового завдання, група має обстежити територію.

«Сапер йде попереду. Він має виявити, прослухати, розвідати місцевість. Дуже класно працювати з «дронщиками», особливо влітку. За день всі міни нагріваються на сонці й уночі світяться, як світлячки, тому з дрона з нічним баченням їх добре видно. Це спрощує роботу сапера, відразу орієнтуєшся де проходити, так легше», - додає Іван.

Прикордонник зазначає, що професія сапера тяжка і небезпечна. Однак без неї, на жаль, в сучасних реаліях нікуди. Українські землі всіяні вибухонебезпечними предметами, які нагадуватимуть про себе ще десятиліттями після завершення бойових дій. Тому після перемоги на пенсію Іван не збирається. Каже в Україну будуть приїжджати з усього світу, щоб на практиці навчитися розміновувати. А його знання, відточені на фронтовій практиці, зможуть стати у пригоді та врятувати багато життів.