Молоді, завзяті та сповненні планів на майбутнє. Рік тому їхні життя обірвалися під час ворожого артобстрілу в Бахмуті. Цей день назавжди залишиться сумною датою в літописі 1 прикордонного загону

ГАЛЬЦОВ Сергій Костянтинович (02.01.1985 – 17.02.2023)

Сергій зустрів повномасштабне вторгнення у рідному Харкові. В перші дні брав активну участь в організації місцевої територіальної оборони. З родиною він жив в одному із найнебезпечніших районів міста. Через постійні обстріли чоловік вирішив евакуювати родину за місто, та це не врятувало. Неподалік прилетіла ракета… сім’ї дивом вдалося вибратися з напівзруйнованого укриття. В той же день Сергій забрав дружину та відвіз її до Львова. Згодом умовив виїхати до Польщі, а сам пішов до місцевого військкомату. Там чоловіку відмовили в мобілізації, сказали «поки немає потреби».

Певний час Сергій активно волонтерив: допомагав переселенцям з одягом, харчами, медикаментами. Думок про службу не полишав, стабільно ходив оббивати пороги військкомату. За кілька місяців чоловіку вдалося отримати повістку. Служити пішов до «зелених кашкетів», адже юнаком проходив строкову службу у лавах прикордонників. На розподілі Сергій попросився у бойовий загін. Хотів захищати країну від загарбників на фронті. У грудні 2022 він уже був у Бахмуті. Звідти постійно записував дружині короткі відео-зізнання у коханні.

• Він завжди був сильний духом і завжди міг підбадьорити мене. Щойно була можливість вийти на зв’язок – дзвонив. Ніколи не скаржився і будував плани. Після перемоги хотів оселитися у Львові, – каже дружина Яна.

Та мрії прикордонника обірвалися під час артилерійського обстрілу. 17 лютого 2023 року він віддав своє життя за Україну під час виконання бойового завдання у Бахмуті.

 

КОЗЕЛКО Ростислав Віталійович (10.10.1998 – 17.02.2023)

Йому було всього 24 роки. Молодий, веселий та завжди «на позитиві». Душа компанії та душа мами Оксани. Повномасштабне вторгнення Ростислав зустрів у Польщі. Хлопець відразу зателефонував рідним і сказав їхати до нього, а сам уже пакував речі в Україну. Щойно мама з сестрою перетнули кордон і були в безпеці, Ростислав зустрів родину, поселив і сказав, що далі без нього. Він повертався додому, інакше не міг.

• Він казав мені «мамо, ну хто, як не ми». Якщо ми будемо ховатися, то москаль прийде до нас, – розповідає мама Ростислава Оксана.

У квітні 2022 року він приєднався до лав прикордонників. Пройшов підготовку, а згодом відправився на схід боронити Україну від навали окупанта. Бойові завдання військовий виконував у Бахмуті. Побратими згадують Ростислава завжди усміхненим та «на позитиві». Мама каже, до останнього запевняв, що повернеться з перемогю.

• Він був дуже хазяйновитий, все мені допомагав. Я іноді на роботі, а він прийде раніше, то телефонує і запитує, що треба зробити вдома. Був турботливим. Навіть на війні він ніколи не скаржився. Я намагалася щось передати з одягу, продуктів, він не хотів брати, запевняв, що в нього все є. Казав, мамо, не хвилюйся в мене все добре, ми скоро повернемося з перемогою.

Однак не судилося. Додому Ростислав повернувся «на щиті». Життя прикордонника обірвалося під час оборони Бахмута. В ході ворожого артилерійського обстрілу він отримав поранення несумісні з життям.

 

ЧЕКАЛЬСЬКИЙ Ігор Петрович (21.07.1985 – 17.02.2023)

До повномасштабного вторгнення Ігор працював на шахті. Був добрим, чуйним та обожнював племінників. Власної родини у чоловіка не було, тому всю любов він віддавав дітям старшої сестри.

Після мобілізації чоловік долучився до 1 прикордонного загону. Разом з ними у складі зведеного загону поїхав у Бахмут. Військовий сумлінно виконував службовий обов’язок та був вірним присязі. Побратими згадують його лише теплими словами. Кажуть був душею компанії, вмів розрадити, підтримати, завжди намагався допомогти і бути корисним. Під час чергового артилерійського обстрілу та проведення штурмових дій противником Ігор отримав поранення не сумісні з життям.

Велика прикордонна родина висловлює глибокі співчуття родинам полеглих військовослужбовців. Кожен з них був вірним сином України та зробив свій неоціненний внесок у нашу спільну боротьбу.

Слава Україні!

Героям Слава!