Андрій Андрієвський був щирим і доброзичливим, надійним другом й завжди переймався за інших більше, ніж за себе.

У селищі Софіївка на Дніпропетровщині провели в останню путь моряка-прикордонника Андрія Андрієвського. Він загинув під час виконання бойового завдання в Маріуполі у квітні 2022 року.

Останню шану воїну віддали рідні, близькі, побратими та друзі. Захисника поховали з усіма військовими почестями на Алеї Слави малої батьківщини. Командир загону передав державний прапор та кашкет матері полеглого Героя.

Андрій народився у 2000-му в селищі Софіївка. Родина військового добре знає, що таке наказ. У 2004 році тата перевели для проходження служби в Крим. У Балаклаві Андрій пішов до школи.

В дитинстві був спокійним, веселим, товариським. Однак хотів, як треба, давати здачі та захищати слабших. Подався у секцію боксу. Дуже подобалось займатись. Брав участь у змаганнях, виборював багато нагород.

У Криму народився молодший брат. В дитинстві хлопчаки бешкетували, а як подорослішали, то стали не розлий вода.

У 2014 році тата перевели на материкову частину України й родина повернулась у рідне селище. Там Андрій закінчив школу. Зі шкільними друзями тримав міцний зв’язок. Разом відпочивали, разом вели справи.

Далі обрав Автотранспортний коледж Криворізького національного університету. Любив та вмів ремонтувати все, що виходило з ладу.

Андрій мріяв про мотоцикл. На 18-річчя батьки подарували сину перший транспорт. Радості не було меж. А вже згодом син сам придбав авто.

Техніка технікою, та хлопець змалечку хотів бути військовим, як батько. У 2020 році, отримавши диплом технікуму, долучився до лав Морської охорони ДПСУ. Проходив службу як старший моторист – рульовий малого катера Морської охорони. Псевдо «Мотор» до Андрія саме приліпилося.

Мама каже, що служба сина дуже дисциплінувала. Згадує, як телефоном допомагала сину готувати страви. З особливим теплом зараз береже спогади про останній сімейний відпочинок в Маріуполі, влітку 2021 року. Приїздили до сина в гості. Андрій показував, яким гарним став Маріуполь.

З перших днів війни Андрій у складі Маріупольського загону Морської охорони захищав місто від ворога. Востаннє передав звістку рідним 24 березня: «Все ок, не хвилюйтеся». Більше мама сина не чула.

14 квітня 2022 року, в ході вуличних боїв, Андрій отримав поранення, несумісні з життям.

Наказом Голови ДПСУ від 16.05.22 № 489-ос за виявлену мужність і самовіддані дії, в ході захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Андрію Андрієвському присвоєно звання «старшина 2 статті» посмертно.

Кожен, хто зав Андрія Андрієвського, згадує про нього щось особливе. Шкільний друг розповів, що Андрій був веселим та щирим, підтримував, поважав старших. Вчив хлопців боксерським прийомам, тому заробив прізвисько «Двійка» - це така комбінація в боксі. А ще залюбки ремонтував велосипеди, мотоцикли, потім автівки. Він докопувався до причин поламок, тож техніка його слухалася.

Андрій був найліпшим другом. «Доброзичливий та спокійний, іноді виручав як справжній психолог, міг порадити, вислухати та допомогти. Був життєрадісним, мрійливим, - каже його друг Ілля. - Любив техніку і був справжнім спеціалістом, займався спортом, був пунктуальним. Андрія дуже бракує. Він назавжди в наших серцях».

Друзі бачилися востаннє влітку 2021 року в Маріуполі.

«Прикордонна служба зробила з Андрія ще більш відповідального, серйозного, стриманого та хороброго, - згадує друг. - Андрій завжди дбав про інших. В останній розмові радив, як вижити у воєнний час та хвилювався за нас, хоча сам був у ворожому оточенні», - розповідає його товариш.

«Справжня людина. Гідний товариш, брат, син, сусід, дядько, чоловік, футболіст. Я знаю дуже мало людей, за якими не було ніяких мінусів. Тепер таких ще менше. Андрій добра душа, ніколи й нікого не образив. В наших серцях він житиме усміхненим щокатим дядьком. Війна забирає найкращих…» - каже про Андрія один з його близьких товаришів.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя! Світлий спомин про звитяжного воїна Андрія Андрієвського назавжди залишиться у наших серцях та спогадах.

Вічна пам'ять та слава Воїну-прикордоннику!