Сергій з Житомирщини та вже розміняв 5-тий десяток років. Він військовий. Свого часу обрав нелегкий шлях – шлях служби Батьківщині.

А розпочалось все з артилерії – закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. По випуску були війська. Посади від командира взводу до помічника начальника артилерії мотострілецького полку. Потім служба в Аеромобільних військах. Далі ракетні війська і пенсія. Звільнився в запас у 2012 році.

  «Все життя військовим. Це своя романтика. Ще з дитинства мріяв бути серед тих, хто боронить та стоїть на захисті своєї Держави», - згадує чоловік й додає: «А мрії збуваються. Маю 31 рік загального військового стажу».

Вийшовши на пенсію, Сергій мав безліч планів на майбутнє – відкрити невеличкий бізнес, працювати, відпочивати, жити.  Але відпочивати довелось недовго. Підступний східний сусід у 2014 році розпочав загарбницьку війну проти рідної України. І наш герой одним з перших прийшов до військкомату. Мобілізувався в лави Держприкордонслужби України.

«Прикордонники – це ті, які перші. Цією фразою сказано все. І тому мій вибір пав на прикордонну службу», - говорить офіцер.

Сергій каже: «Думав не надовго мобілізуюсь, але життя вносить свої корективи. Продовжую служити. Був і в АТО, і в ООС. Вітчизну треба боронити. І по іншому ніяк. А всі плани зачекають. Розіб’ємо супостата й далі, після перемоги, повернемось до звичного мирного життя. Все реалізується».

На Сергія чекає батько та дві доньки. Чекають лиш з перемогою.

Сил та натхнення для оборони України не займати. А досвіду, і тим паче –роки служби не проходять даремно. Навчає молодших побратимів. Розповідає. Показує.

Україна в надійних руках. Руках її захисників.

Не дивлячись на дату народження, освіту, спеціальності, мужні захисники заряджені перемагати, адже вони Українці – Українці з великої букви. Українці, що люблять свою землю і значить боротимуться за неї до перемоги!