Коли тебе виганяють з рідного дому – настає час взяти до рук зброю. Переконаний військовослужбовець Маріупольського прикордонного загону на псевдо «Волонтер».

В'ячеслав із Херсонщини. Усвідомлення, що почалася повномасштабна війна, до чоловіка прийшло з першими ракетними ударами по Чорнобаївці.

До Херсона російські війська зайшли не відразу. Спочатку були запеклі бої перед Антонівкою. На початку березня росіяни прорвали оборону. Важка техніка ішла вулицями міста. Колони проходили за кількасот метрів від будинку чоловіка. В'ячеслав згадує, як у місті точилися запеклі вуличні бої. Територіальна оборона з усіх сил тримала удар. Згодом боронити місто було вже нікому. Час від часу місцеві влаштовували акції протесту, але їх швидко розганяли загарбники. Відповідно, в Херсоні почала процвітати підпільна повстанська діяльність. Окупантам влаштовували різноманітні диверсії, до їх виконання приклав руки й майбутній прикордонник. З кожним днем напруга у місті зростала, тому В'ячеслав вирішив, що родину треба вивозити.

8 квітня 2022 року В'ячеславу з сім'єю та собакою таки вдалося виїхати з окупованого Херсона. Їхали через Снігурівку Миколаївської області. На затамованому подиху родина проїхала 15 ворожих блок-постів, а на першому українському в усіх з обличчя не сходила посмішка. Далі була дорога на Захід України. У селі під Свалявою сім'ї надали прихисток небайдужі люди.

«Це чудова родина. Батьки та їхні 12 дітей прийняли нас, як своїх. І ми всі жили однією великою родиною», – каже чоловік.

Згодом В'ячеслав пішов до військкомату. Його вибір випав на прикордонне відомство. Спочатку служив в Чопському прикордонному загоні, в його складі встиг побувати під Лисичанськом. Каже, то був незабутній «курс молодого бійця». З позицій прикордонники виходили, коли вже позицій фактично не було.

«Стояли до останнього, а коли на нас вже сунули танки, довелося відходити. Там було пекло, це були 40 днів суцільного адреналіну – мій незабутній перший бойовий досвід», – додає прикордонник.

Після повернення з Лисичанська, військовий почув про формування Маріупольського прикордонного загону, і, вже у вересні 2022, стояв у строю поруч з легендарними оборонцями Маріуполя. Далі знову Схід, зона активних бойових дій і той самий адреналін. За три місяці на фронті В'ячеслав навіть «пологи» встиг прийняти. До прикордонників прибилася вагітна чотирилапа «бойова подруга». У підвалі хлопці прийняли на світ 6 цуценят.

Наразі В'ячеслав опікується побратимами в тилу: слідкує, щоб ті були завжди чисті, ситі й в теплі. За це в дружньому колі його прозвали «Волонтером».

«Головне – це сім'я, і я зроблю все, щоб мої кохана дружина, донечка і всі рідні жили під чистим мирним небом», – говорить воїн.

Після Перемоги прикордонник мріє відкрити власну кав'ярню, а ближче до пенсії ­– зайнятися бджільництвом. Медовими презентами обіцяє частувати не лише родину, а й побратимів, з якими захищав країну.