Віра – це основа. На війні вона є фундаментальною, адже дає духовну підтримку.

Священнослужитель отець Володимир Курчин зі славного козацького міста Берестечко, що на Волині,  вже понад рік протистоїть пітьмі та допомагає воїнам відчувати милосердя та силу Божу.

«До війни побудував храм Української Православної Церкви в козацькому стилі, але з її початком не міг собі дозволити, щоб тут служив та молився  «русский поп».  Тому одразу вирішив, що може не зброєю, але молитвою та словом Божим буду боронити нашу Батьківщину»,- розповідає отець Володимир.

На 4-й день війни священник Володимир Курчин вже був під Ірпінем, допомагаючи нашим військовим усім необхідним. «Бачачи, як хлопці важко воюють та, що вони кожного дня переживають, вирішив побути в ролі капелана й брав на себе усі тривожні думки воїнів. Реально на сьогодні категорично не вистачає капеланів на фронті, мабуть, це і підштовхнуло мене ще більше піти до війська»,- зазначає Володимир.

«Найбільше мені запам'яталося на війні - це неймовірна віра в Бога, немає такої віри в цивільному житті, як у хлопців під гнітом куль та артилерії. Ця війна з атеїстів зробила вірян. Куди б ми не приїздили, усі без винятку потребують  найголовнішого - мати можливість отримати відповіді на запитання, які вони давно хотіли поставити священнику, але з якихось певних причин чи міркувань не змогли цього зробити раніше, а на фронті ці питання загострилися. Серед нас є люди різних конфесій. Є і  в нашому підрозділі, наприклад, мусульмани, з якими ми добре приятелюємо. З усіма знаходимо спільну мову»,- з усмішкою на обличчі розповідає капелан.

Пам'ятаю досить чутливий епізод на цій клятій війні, коли допомагали вивозити маленьких діточок з Ірпеня. Вже майже міномети діставали до наших автівок, постійні дитячі сльози, крики, нескінченні вибухи, від цих спогадів стає моторошно. Але наше життя наповнене як добром,  так і жахом та смутою.  І якщо вистоїш в цій нелегкій боротьбі проти темної сили, будеш жити в гармонії та добробуті.

Зараз капелан Володимир Курчин перебуває в Херсонському прикордонному загоні та допомагає хлопцям вірити у краще. Наразі Володимир каже, що і сам не знає чому вирішив піти до прикордонників, але жартома відповідає, що давно не куштував херсонських кавунів та не насолоджувався мальовничими пейзажами Криму.

«Попри все, я впевнений, що Україна переможе. Ми вже перемогли – падіння  російської імперії зла відбувається на наших очах. Наше покоління живе в період визвольних змагань та буде свідком Перемоги. Господь недаремно нас зробив сильними – плід  боротьби достигає і ми його скуштуємо»,- зазначає капелан.