Допомагати побратимам – саме з такими намірами повернувся до лав Державної прикордонної служби України священник Гєласій, який до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, служив капеланом в одному з підрозділів ЗСУ.

У перші дні наступу ворога, коли йому зателефонували з військкомату і запитали, чи бажає він мобілізуватись і куди, він без жодних вагань відповів: «Не бажаю, а маю! Ніхто крім нас не захистить рідну землю».

А під час вибору структурного підрозділу обрав своїх, як він каже, рідних прикордонників.

«Надівши форму охоронців кордону мене пройняла ностальгія, одразу ж згадав 2015-16 роки, коли проходив службу по мобілізації у Станиці Луганській та Красній Талівці. За ті роки Луганський прикордонний загін став для мене другою сім’єю, а хлопці та дівчата – братами та сестрами, - ділиться Гєласій. І не важливо, що цього разу мене мобілізували до Краматорського загону, адже він є сусідом рідного, Луганського. Це означає, що сім’я моя стала ще більшою. І, об’єднавшись, ми швидше здолаємо ворога», - додає він.

Наразі діючий священник Православної Церкви України отець Гєласій боронить Батьківщину, співпрацює з волонтерськими організаціями, розмовами підіймає бойовий дух військовослужбовців. А ще допомагає людям покинути зону активних бойових дій та дістатися у більш безпечні місця.  

От такі наші захисники-українці, знають як працює і автомат, і слово Боже. Разом до перемоги! Все буде Україна!