Олександр Гаврилович один із 11 героїв Першого прикордонного загону, котрі рік тому віддали своє життя в нерівному бою з ворогом в районі Соледара. Той день назавжди відклався в пам’яті прикордонників, котрі пліч-о-пліч із загиблими тримали оборону на визначеному напрямку. 09 січня 2023 року вони згадують, як криваву бійню. В той день військові втратили кілька важливих позицій і ворог впритул наблизився до прикордонників. Били танками, артилерією, мінометами, по захисниках міста працювали снайпери, не було зупину й кулеметним чергам. «Зелені кашкети» останні тримали оборону своїх позицій і не мали наміру відступати.

-Тоді полягли кращі з кращих. Загиблі хлопці мужньо трималися, хоч сили були нерівні. Вони розуміли всю складність ситуації, розуміли, що той бій може бути останнім, але не мали наміру віддавати жодного сантиметру нашої землі окупантам, – згадує прикордонник на псевдо «Таксист».

Одним із перших в бою загинув саме Олександр Гаврилович. За словами побратима прикордонник ніби передчував, що трапиться. Завжди веселий Олександр, за кілька днів до тих страшних подій – різко змінився: притих, посмурнів, тримався осторонь.

-Він завжди перший хапався до робити. То душ нам організує, то лагодити щось береться. Я думаю, він так відволікався, коли руки були зайняті, менше думалось про те, що навколо. А тут різко почав всього сторонитися, ніби щось знав. Ходив постійно задуманий. Ми його називали «зайчиком», бо був невисокого зросту й часто сидів під ялиною на пеньочку, говорив з рідними по телефону. А тут і не дзвонив нікому. Точно передчував, – каже «Таксист».

Запеклий бій за Соледар розпочався в ніч з 08 на 09 січня та тривав пів доби. Для Олександра Гавриловича він стих о 10:40. Прикордонник потрапив під мінометний обстріл і отримав поранення не сумісні з життям.

Сьогодні, попри бойові задачі та територіальну віддаленість, побратимам з його підрозділу вдалося прибути на вшанування пам’яті загиблого. Прикордонники поклали квіти на могилу товариша та згадали його теплими словами. В очах побратимів він назавжди залишився добрим «зайчиком», який завжди поспішав на допомогу.