Множинні осколкові поранення, відірвані кінцівки, розпоротий живіт – це не епізод із фільму жахів, це реалії сьогодення, з якими постійно доводиться стикатися українським військовим у зоні активних бойових дій. «Опанувати себе в подібній ситуації - головне вміння на фронті», – стверджує прикордонник Ігор Балакірєв. Йому така риса характеру допомогла врятувати життя побратима.

Подія сталася у квітні 2023 року. Молодий прикордонник вперше в житті потрапив в зону активних бойових дій. Каже, до «звуків війни» звик швидко. Постійні обстріли, бойові сутички з ворогом, евакуації стали буденністю, яку з часом почав сприймати, як роботу. Її старався виконувати завжди з «холодним розумом». Так було і в ніч з 17 на 18 квітня. Підрозділ, в якому служив військовий, передавали в підпорядкування іншої бригади. Відповідно, бійці займали нові позиції.

–Ми здійснювали доставку людей до місця несення служби. Вже було близько 01:00. А наш водій досі не повернувся. Він потрапив під обстріл із системи реактивного залпового вогню «Смерч». Був тяжко поранений. Взагалі дивуюся, як він зміг вийти на зв'язок, – згадує прикордонник.

Ігор в той момент проходив повз радіостанцію і почув фразу «300». Військовий вибіг з укриття і побачив воронку від снаряду глибиною у кілька метрів. Неподалік лежав закривавлений побратим.

–У нього був розпоротий живіт і внутрішні органи частково випали назовні. Треба було діяти швидко. Медиків поруч не було. Я покликав «зв'язківця» на допомогу. Разом ми взяли його під руки і занесли в підвал, – додає військовий.

Там прикордонники протягом 40 хвилин надавали побратимові першу допомогу. Ігор згадує, що через обстріли неможливо було підігнати машину й евакуювати пораненого. Тому довелося імпровізувати.

–Я проходив курси домедичної підготовки ще в цивільному житті. Коли вже був на службі в Донецькому прикордонному загоні, до нас у підрозділ приїжджали львівські волонтери-медики, показували, як діяти при різноманітних  пораненнях. Знав ази, плюс допомогли заняття з тактичної медицини, на яких нас стабільно ганяли під час служби. У цій ситуації руки згадали все, – пояснює Ігор.

З підручних засобів у прикордонника була лише аптечка. Військовий згадує, як дістав з неї медичний бинт і обмотав пораненому живіт. Каже, складати все назад не ризикнув, та й на заняттях з тактичної медицини так не радили робити.

–Я наклав турнікет на його праву ногу, бо там були ще й осколкові поранення. Сказав нашому зв'язківцю постійно поливали водою живіт пораненому, щоб в нього не пересохли внутрішні органи. А сам по рації викликав ще одного зв'язківця з ношами. Там уже зволікати не було куди. Тому прийняв рішення евакуювати під обстрілом і вдалося, – згадує прикордонник.

Потерпілого доставили до медичного закладу та прооперували. Чоловік вижив, коли, здавалося, шансів на порятунок уже не було. Так, юрист за освітою, врятував життя побратиму на передовій. За що Ігоря нагородили медаллю «За мужність в охороні державного кордону України».