Ще донедавна Олег Кицюк навчав дітей біології та хімії, організовував заходи національно-патріотичного виховання та був цінним викладачем у школі рідного для себе району.

Однак, весняний призов 2021 кардинально змінив його життя. Тепер вже він сам активно вивчає військові та прикордонні дисципліни в Головному центрі підготовки особового складу Держприкордонслужби ім. генерал-майора І.Момота. Хлопець запевняє, що проходження строкової служби – це його особистий та свідомий вибір.

Розповідаючи про шкільні роки, Олег асоціює себе з бешкетником. Каже, що був досить енергійним і трохи попсував нерви вчителям. Після чергової витівки, одна його вчителька сказала: «Бажаю, щоб ти сам став вчителем і зрозумів як це!» Проте це не заважало йому досить гарно навчатися та займати призові місця в районних та обласних предметних олімпіадах.

Після закінчення школи, чи то збіг обставин, чи то сама доля привела Олега до Вінницького педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Юнак вступив на природничо-географічний факультет, обравши спеціальність «вчитель хімії та біології». Успішно завершивши 4 роки навчання та отримавши диплом «бакалавр», Олег Кицюк вирішив «скуштувати» самостійного життя та пішов працювати до школи. Крім того, він паралельно вступив до магістратури на заочну форму навчання.

Неподалік рідного села, йому запропонували роботу у школі І-II ступенів. У цій школі навчалося близько 100 учнів, більшість з яких були сиротами, біженцями та з малозабезпечених сімей.

«Цим діткам дуже не вистачало уваги та належного батьківського виховання. З усіх сил я завжди намагався підтримувати їх та залучати до різних заходів. Адже саме в таких умовах вони відчували себе потрібними та важливими в цьому суспільстві», - розповідає солдат Олег Кицюк.

«На жаль заочна форма навчання не дає відстрочки від строкової служби. Тому вже після місяця роботи та заочного навчання мною активно зацікавилися у військкоматі», - посміхаючись каже Олег. Бажання «косити» хлопець не мав, однак волів спершу отримати повну вищу освіту, а вже потім проходити військову службу. У військкоматі Олег був, як то кажуть «на олівці» і його раз по раз офіційно викликали, відриваючи від роботи. Побоюючись, що пішовши в армію він не зможе закінчити навчання, Олег був змушений перевестися на денну форму навчання й отримати змогу спокійно довчитися.

«Знаєте, люди різні бувають. У шкільному колективі всі знали про мою ситуацію з призовом. Більшість вже бачили мене у формі та строю. Але вони не розуміли, чому мене досі не забрали і я продовжую ходити на роботу», - розповідає прикордонник Олег Кицюк.

Одного ранку, прийшовши на роботу, на дверях свого кабінету хлопець побачив видряпаний напис «ДІЗІРТІР». Саме ця подія і цей напис дуже засмутили Олега. У той день він вирішив, щоб не сталося, він закінчить ВНЗ та піде на військову службу. Його бажання та рішення віддати данину Батьківщині підтримали дружина та рідні. Вони сприйняли його вибір з розумінням та глибокою повагою. Хлопцю залишалося лише довчитися та дочекатися чергового призову на строкову службу.

Провівши свій останній профорієнтаційний захід, вчитель хімії та біології попрощався з колективом та своїми учнями. Тепер в житті Олега Кицюка новий етап. Він вирушає служити своїй Батьківщині, захищаючи її кордони та своїх рідних, які пишаються його вибором.