Прикордонник Олександр віддав Державній прикордонній службі 29 років. У 2018 році вийшов на очікуваний відпочинок та адаптувався до цивільного життя.

 Викладав у Державному професійно-технічному навчальному закладі. Нова робота та спілкування з учнями подобались чоловіку. Але з початком вторгнення рф в Україну викладацьку діяльність довелось покинути.

О дев’ятій ранку 24 лютого 2022 року Олександр вже стояв у черзі до місцевого ОРЦК. Далі – бойове залагодження та передова, де кипіли бої, а ворог сунув багатотисячною ордою. Окрім регулярної армії, країна-агресор стягнула до свого війська весь непотріб, серед яких і ТікТок підрозділи кадирова.

– Кожен ранок в одному з населених пунктів Донецької області ми починали, як у фільмах про чеченські війни. За декількасот метрів від нас були позиції кадирівців. Вони вилазили зі своїх щілин та кричали у наш бік: «Я твой дом труба шаталь», «Слишь вихаді». – Хлопці відповідали і  починались перестрілки. Спочатку зі стрілецької зброї, а потім й мінометні,– розповідає Олександр про щоденні діалоги з представниками ТікТок військ.

– Було й таке, що орківська піхота йшла штурмом на наші позиції. Ми їх підпускали близенько, а коли починали по них «працювати», вони намагались втекти назад. І ось тут у бій вступали кадирівці, розстрілюючи своїх штурмовиків.

У березні 2022 року Олександр отримав поранення плеча та контузію. Повернувшись у тил, прикордонник не полишив військову службу та почав навчати саперній справі військовослужбовців, котрі незабаром висунуться на передову.

– Повноцінно воювати я, на жаль, вже не можу, але передаю бойовий досвід побратимам, – зазначає прикордонник. – А кадирівські війська нехай повертаються у ТікТок, хоча й там у них, чесно кажучи, щось на помийну яму схоже.

Краще хай не лізуть до нас, бо тут наш дім, а не всякої наволочі.