Прикордонник Донецького загону Олександр Гаврилович понад рік як загинув у важких боях за Соледар. Життя Олександра Гавриловича обірвалося 9 січня 2023 року під час відступу українських захисників зі зруйнованого міста. У той страшний для загону день обірвалося життя 12 прикордонників. Олександр загинув одним із перших під час артилерійського обстрілу.

Він з перших днів повномасштабного вторгнення самостійно рушив до військкомату. Рідні відмовляли та чоловік не погодився. Говорив: «Племінник у свої 22 роки захищає Батьківщину, я теж піду». У вирішальний для країни час він без вагань пішов на війну, бо знав – він повинен бути там, повинен рятувати чужі життя. Тільки не знав, що ціною власного.

Олександр служив у комендатурі швидкого реагування 1 загону. Був помічником гранатометника. Для побратимів він назавжди залишиться відображенням власного псевдо – добрим «Зайчиком», а для односельців – щирим та відкритим другом, котрий завжди прийде на допомогу. Саме тому рідна громада вирішила вшанувати свого захисника пам'ятною дошкою. Її відкрили на Рівненщині. Розмістили на будівлі Бутівської гімназії, де навчався військовий.

Честь відкрити Меморіал захиснику України надали його рідним: батьку Гавриловичу Віктору Степановичу та доньці Гаврилович Вероніці Олександрівні. Вшанувати пам'ять героя прийшли жителі громади та побратими.

–Я дякую односельцям, які, попри дощ та холод, тут, вшанувати пам'ять мого брата. Особлива подяка – прикордонникам, які підтримують і не забувають. На 8 березня вони знайшли можливість привітати мене, привезли квіти. В той момент мені здалося, що мене вітав братик. Мені його дуже не вистачає. Він був золотою людиною. Попри невелику різницю у віці, він був для мене ніби син. Згадався момент, як батьки відправили нас в санаторій, він так хотів додому, прибігав обіймав мене і плакав, тоді я вже по-справжньому пізнала, що це моя кровиночка, – каже зі сльозами на очах сестра полеглого героя Альона.

Меморіал освятив настоятель місцевої церкви Іоана Богослова отець Іван. Слова співчуття та вдячності рідним висловили представники громади та безпосередній керівник Олександра Гавриловича майор Андрій Гавлюк. Він був із загиблим у Соледарі. Пліч-о-пліч воював та знав його як щиру добру людину, готову прийти на допомогу і стояти до останнього за свій край.

–Під час виконання бойових завдань у Соледарі творилися страхи Господні, але Олександр і вдень, і вночі виконував завдання з патріотизмом та героїзмом. Ми вели важкі стрілкові бої від одного будинку до іншого. Ця збройна відсіч для Олександра тривала півтора місяця. Весь цей час він, часом не спавши і не ївши, мужньо тримав оборону. На жаль, ціною свого життя. Наше завдання завжди пам'ятати його подвиг і продовжувати боротьбу за незалежність, щоб ця важка втрата віддалася ворогу сторицею, – зазначив прикордонник.

Військові та односельці поклали квіти до Меморіалу героя та вшанували його пам'ять хвилиною мовчання.