«Ранок 24 лютого розпочався з того, що мені прийшла повістка», - так зустрів повномасштабне вторгнення Богдан Вечорик.

Хлопець працював на шахті, проте мав досвід військової служби, тож, не вагаючись, вирушив до військкомату.

«Оскільки я раніше проходив строкову військову службу в лавах прикордонників, то мене призвали до одного з прикордонних підрозділів. Я ні хвилини не вагався, бо розумів, що потрібно захищати свою землю», - каже прикордонник.

Спочатку Богдан охороняв кордон з білоруссю, а згодом його підрозділ вирушив на Донеччину, де прикордонник зустрівся з війною віч-на-віч.

«Наша задача була обороняти свої позиції, які постійно атакували російські війська. Наш день починався і завершувався обстрілами та вибухами. І хоча ворог значно переважав нас, ми стійко відбивали усі атака та давали гідну відсіч», - розповів Богдан.

Серед постійних обстрілів прикордонник найбільше пам’ятає день, коли отримав поранення.

«Це було пряме попадання в бліндаж. Нас було троє. Спочатку мене сильно засліпило і оглушило, а коли прийшов до тями, відчув біль у руці. Турнікет я накладав собі сам, а потім ще й допоміг побратимам, які були зі мною. Нас успішно евакуювали та надали допомогу, а через деякий час після лікування я приєднався до свого підрозділу», - згадує боєць.

Зараз хлопець проходить службу на Львівщині і у нього ще ода відповідальна робота – він навчає чотирилапих охоронців кордону. Кінологія – не нова для нього справа, адже будучи строковиком, він її успішно опанував.

Після перемоги Богдан планує повернутися на шахту та продовжити свою справу, але готовий знову стати на захист своєї Батьківщини та боротися за наше майбутнє.