Майже десять років волинянин Віктор проходить службу у прикордонному відомстві. За його плечима бойовий досвід, отриманий ще у 2015 році під час виконання завдань з охорони держрубежу у складі оперативно-бойової прикордонної комендатури на Донеччині.

Обороняти Авдіївський напрямок прикордонник знову відправився навесні цього року. Збираючись з побратимами на «нуль», Віктор усвідомлював, що може не повернутися. Каже, що навіть не брав із собою жодних харчів, бо знав – на перекус часу не буде. Щойно група прикордонників поміняла побратимів на позиціях, російські солдати розпочали штурм. Його наші бійці відбили. Тоді ворог почав гатити з артилерії. Такі обстріли були постійними.

Прикордонник згадує, що українські військові щоночі спостерігали свого роду фаєр-шоу, адже їхні позиції кожні пів години, окрім артилерійських зарядів, обстрілювали запалювальними фосфорними боєприпасами. Укриттів як таких не було, і можливості їх облаштувати через шалену інтенсивність ворожого вогню прикордонники теж не мали. Та підрозділ безжально знищував штурмові групи противника, які раз у раз намагалися зайти в нашу посадку, від якої, до речі, за кілька днів нічого не лишилося, окрім поодиноких кількаметрових стовбурів.

Під час одного з чергових артобстрілів Віктор отримав осколкові поранення у різні частини тіла. Опісля був складний шлях евакуації, тривале лікування, реабілітація та відновлення.

«Жах війни назавжди залишиться в моїй пам’яті. Та попри пережите, тішуся, що чимало окупантів ми все ж таки ліквідували», –  поділився емоціями Віктор. 

Зараз офіцер-прикордонник знову на службі, охороняє державний кордон на Волині й готовий повернутися в зону активних бойових дій, аби назавжди вигнати ворога з української землі.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України Віктора нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».