На фронті зв’язок виконує свою особливу функцію. Там він ключова складова у взаємодії між різними силовими структурами та в збереженні життя особового складу.

Ситуація на лінії зіткнення завжди динамічна та постійно змінюється, якщо система передачі інформації «кульгає», наші захисники стають «сліпі та німі». Щоб цього не сталося, в зоні активних бойових дій «чаклують» зв’язківці. Юрій один із них.

Прикордонник на псевдо «Сава» пройшов фронтовими стежками Соледара та Бахмута. В Держприкордонслужбу потрапив з досить творчої та цікавої професії. До повномасштабного вторгнення працював завідувачем художньої частини при Департаменті культури і туризму Вараської міської ради. Організовував концерти та виставки творчих людей. Сам захоплювався малюванням. Каже, коли почалося повномасштабне вторгнення було страшно, адже неподалік Рівненська атомна електростанція. Однак, зібравши думки в купу, Юрій продовжив працювати.

Коли отримав повістку, за кілька днів став частиною великої прикордонної родини. За освітою Юрій – викладач інформатики та математики. А ще він має неабиякий хист до техніки та обожнює монтувати відео й створювати фільми. Природжена допитливість та легкість в навчанні допомогла йому швидко освоїти новинки у сфері зв’язку та радіосистем. Через це для прикордонного підрозділу 1 загону «Сава» став незамінним в Соледарі та Бахмуті. Саме там протягом трьох місяців військовий виконував бойові завдання. Про службу в зонні введення бойових дій зв’язківець говорити не любить. Каже, нічого хорошого на війні немає, крім побратимів і дружнього колективу. А от про важливість зв’язку може дискутувати годинами.

«В Соледарі ми співпрацювали з різними структурами, часто їздили на взаємодії. Вчилися програмувати радіостанції з нуля, багато чого освоювали самотужки. Щоб ворог не засік, потрібно було постійно змінювати прошивку. Відповідно багато переміщалися, а машина із засобами зв’язку завжди ласа ціль для ворога», – пояснює Юрій.

Під час виїздів прикордонник неодноразово потрапляв під мінометні обстріли. Каже, найбільше боявся прямого влучання в машину з міномета. Правда хвилювався більше за те, що підрозділ залишиться без зв’язку, ніж за власне життя. Найстрашніші події в Соледарі «Сава» не застав, адже його відправили за межі міста для створення резервної точки зв’язку.

«Ми зустрічали наших хлопців, які останніми виходили з Соледара. Це був найжахливіший момент на моїй пам’яті, бо багатьох з ким ти вчора їв за одним столом, вже не було серед живих», - зазначає Юрій.

Далі був Бахмут і «життя на волосинці». Юрій згадує, як одного разу в «Starlink» потрапила вода і в усього підрозділу зник інтернет. В цей час ішов безперервний мінометний обстріл. Вийти з укриття дорівнювало самогубству. Однак Юрій розумів, що ризикнути слід, адже без зв’язку немає взаємодії. А поруч з прикордонниками знаходяться інші військовослужбовці Сил та засобів оборони України. Не знаючи їх переміщення, залишався ризик відкрити вогонь по своїх. Тому «Сава» вирішив перевірити.

«З’ясувалося, що кабель просто залило водою, тому не було інтернету, а перші думки були, що це ДРГ обірвала зв’язок. Страшно – так, але його потрібно відновлювати, бо може постраждати багато людей, радіостанція працює, але твій сигнал просто вчасно можуть не отримати й буде горе, тому тут варіантів не багато. Краще одне життя, ніж десятки, – пояснює військовий.

З поверненням з зони активних бойових дій Юрій продовжує розвиватися у своїй сфері. Каже в планах освоїти БпЛА та в ідеалі вивчити радіопрограмування. Після війни «Сава» планує повернутися до улюбленої професії. Мріє про міжнародний рівень – масштабні фестивалі за кордоном. Каже, серед побратимів багато талановитих людей, гідних, щоб їхні творчі роботи побачив увесь світ.