Серед колективу Ізмаїльського загону Морської охорони є також творчі особистості, які завдяки своєму таланту підіймають моральний настрій та бойовий дух військовослужбовців.

Софія Якименко родом з Дніпропетровської області, але з часом разом з батьками переїхала до сонячного Ізмаїлу. З дитинства Софія дуже любила спостерігати, як батько проєктує їхнє помешкання, як малює та доповнює кожен куточок будинку, надаючи йому побутового затишку.

Дівчинка щодня дома щось малювала, перемальовувала, прагнучи самовдосконалення. Одного разу на батьківських зборах мамі Софійки сказали, що вони виховують майбутню художницю. В 11 класі їй запропонували намалювати стінгазету до Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир – 8 березня. І коли Софія принесла заготовку до школи, однокласники були дуже здивовані, тому що не знали про її талант, який гартувався роками.

По закінченні школи Софія вступила до Нікопольського педагогічного училища Криворізького національного університету за напрямком «Вихователь логопедичних груп», але жага до мистецтва завжди жила у її серці.

Мати Софії знала про вподобання доньки, тому порадила їй вступати в Ізмаїльський державний гуманітарний університет за фахом «Образотворче мистецтво і дизайн».

Під час навчання в університеті Софія вперше намалювала портрет – це був її брат, який на той час проходив службу в лавах Морської охорони Держприкордонслужби. Тоді вона навіть не уявляла, що в майбутньому її життя буде щодня пов’язано саме з Морською охороною.

На 3 курсі навчання, напередодні свята Нового року, до неї зателефонував незнайомець, але виявилося, що він помилився номером телефону. Згодом юнак ще декілька разів телефонував, а на Новий рік Софія вирішила привітати його зі святом, написавши повідомлення. Він відповів і запропонував дівчині зустрітися.

Так почалася історія кохання Софії та Володимира – морського прикордонника. Через 4 роки закохана пара побралася. На той час Володимир вже рік служив в Одеському загоні Морської охорони. Після весілля молода сім’я переїхала до Одеси. Але згодом знову повернулися до Ізмаїлу, проте вже у більшому складі – з синочком.

«Я з дитинства любила малювати, створювати щось неймовірне пензлями та олівцями – це є невід’ємною частиною мене, мого життя. Певний час я приховувала своє захоплення, вважала це несерйозним, але згодом вирішила розвивати у собі Богом даний талант. Вдосконалювала свої здібності, проєктувала, компонувала побачене і зараз маю чудовий досвід. Минулого року мені запропонували розмалювати приміщення в підрозділах Морської охорони для підняття морального настрою та бойового духу військовослужбовців. Я погодилася. Командир загону мав ідею, а я вже зі своїм професійним, мистецьким баченням втілювала це все на запропонованому мені полотні, точніше на стінах приміщення. Маю надію на те, що моя творчість, спроєктована у цих малюнках, грітиме душі наших захисників, допомагатиме їм зняти щоденну напругу від навантажень та отримувати позитивні емоції», - каже художниця.

Нещодавно Софія також доєдналася до колективу Ізмаїльського загону Морської охорони і працює діловодом. Днями їй запропонували підготувати ескіз знаку, що мотивує та показує службу наших захисників та захисниць і який надалі буде використовуватися в підрозділах охорони кордону.

Від 1998 року, відповідно до Указу Президента, в Україні установлено професійне свято – День художника, яке відзначають щорічно у другу неділю жовтня.

Вітаємо кожного, хто причетний до цього прекрасного дня. Ви – художники є провідниками до прекрасного, завдяки своїй уяві, вмінню володіти пензлями, фарбами, ви даруєте людям радість та дозволяєте думками поринути в інший світ – без війни та страждань.