Черговий етап у житті Черемиса Руслана розпочався у 2014 році із оголошенням мобілізації. 34-річний харків’янин не вагаючись одразу ж звернувся до військкомату.

Його не лякала збройна агресія Російської Федерації, навпаки, він, як і сотні тисяч інших, із початком воєнних дій прагнув стати на захист своєї Батьківщини. А ще більше мріяв долучитися до прикордонної сім’ї та охороняти держрубежі країни.

Наприкінці березня 2014 року Русланові вдалося втілити в життя одразу дві мрії – вже як прикордонник він став на захисті територіальної цілісності України у східних областях.

Руслан завжди був переконаний, що мрії так легко не збуваються та вважав це щасливим збігом подій у своєму житті, а тому і служба буде легкою та цікавою.

На початку квітня вже у званні старшого сержанта Руслан приступив до виконання службових обов’язків за посадою інспектора-дозиметриста відділення інспекторів «Городище» відділу «Біловодськ» Луганського прикордонного загону, а згодом продовжив службу на посаді водія. Звісно, що зупинятися на цьому він не планував та прагнув більшого – у планах як мінімум звання «прапорщик» та посада старшого техніка. 

За короткий час служби Руслан встиг зарекомендувати себе дисциплінованим, відповідальним, рішучим та наполегливим військовослужбовцем. Товариші по службі пригадують його завжди усміхненим, життєрадісним, щирим, а ще сильним духом та надійним другом.

Але в амбіційні плани Руслана втрутився російський агресор. 31 жовтня 2014 року старший сержант Руслан Черемис, рухаючись звичним маршрутом, здійснював доставку прикордонного наряду до місця несення служби на українсько-російському кордоні. Військовий добре знав маршрут слідування та був переконаний у його безпечності. Але щоразу зважав і на те, що на цю місцевість можливий захід ворожої ДРГ, яка зазвичай, залишала після себе небезпечні вибухові «сюрпризи».

Висадивши наряд, Руслан розпочав рух у зворотному напрямку. Та дорога до місця дислокації відділення для нього закінчилася так і не почавшись. Службовий  автомобіль «УАЗ», яким керував Руслан здійснив наїзд на протитанкову міну ТМ-62 та підірвався. Від отриманих внаслідок детонації міни травм Руслан загинув на місці. Життя прикордонника обірвалося біля населеного пункту Нижньобараниківка Біловодського району Луганської області на польовій дорозі за 30 м від державного кордону з Росією.

Без батька залишилася маленька донька.

Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Руслан Черемис посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Завжди пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя заради мирного неба та майбутнього нашої держави!

Сьогодні, 31 жовтня, прикордонники долучилися до вшанування побратимів у меморіальному комплексі «Зала пам'яті», що у Києві.

Вічна пам'ять Герою-прикордоннику!