Герой боронив Україну до останнього подиху. Йому навіки 44… Він загинув в бою за Україну, за її незалежність. Загинув в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області.

Валерій Анатолійович родом з селища Чоповичі, що на Житомирщині. На військову службу в прикордонне відомство був призваний під час мобілізації – не міг миритися з тим, що ворог плюндрує рідну землю.

Разом з побратимами у складі прикордонної комендатури швидкого реагування вирушив на захист України для виконання бойових завдань на сході, де безпосередньо брав участь у відсічі збройній агресії окупаційних військ. Впродовж служби гідно виконував бойові завдання. За час ротацій в зону активних бойових дій Валерій зарекомендував себе як хоробрий та відповідальний військовослужбовець. Неодноразово брав участь у бойових зіткненнях з ворогом, проводив евакуаційні заходи. Попри отримані травми та контузії, завжди повертався у стрій.

22 січня 2024 року сержант Валерій Шоботенко ніс службу на одній з вогневих позицій, знаходячись безпосередньо біля противника. Близько першої години ночі штурмова група російських окупаційних військ намагалась захопити позицію прикордонників. Під час бою захисник щільним стрілецьким вогнем знищив трьох окупантів, що призвело до відступу ворога. Незабаром розпочався черговий штурм позицій противником, ворога в котрий раз було відбито, але Валерій з того бою не повернувся. Він отримав поранення, несумісні з життям.

Вдома Героя не дочекалися мати, батько і брат.

Героя поховали у його рідному селищі. Попрощатися з ним прийшли рідні, друзі та побратими.

Через свій особистий подвиг Валерій додав нам віри й надії в нашу перемогу, стверджуючи те, що допоки будуть такі воїни, які готові покласти своє життя за Україну, за її незалежність, за право вільного вибору і щасливого майбутнього – Україна буде існувати, як демократична й незалежна держава.

Світла пам'ять Герою!