Боєць навесні долучився до прикордонників.

Раніше Грузин працював в одному з інтернет-магазинів столиці. Маючи дворічний досвід військової служби у ВМС ЗСУ Грузин вирішив, що стане корисним також і в Держприкордонслужбі.

Хлопець разом із побратимами відправився спочатку на північ, а пізніше на схід України. Майже 24/7 під обстрілами, холод та втома – не зломили воїна. Навпаки це розпалювало ще більшу лють до ворога і жагу вибороти українську землю від загарбника.

Вдома на прикордонника чекали кохана дружина і дворічний син.

«Я чудово усвідомлював заради кого я їду на передній рубіж. Я не хочу, щоб мій син завершував цю війну. Тому я буду стояти до останнього. Це мій обов'язок. Я склав присягу», - каже Грузин.

Перебувати на Донеччині, де обстановка дуже швидко змінювалася, а кількість обстрілів тільки зростала, воїну допомагала віра у Бога і думки про сім’ю, про сина. Сам чоловік рано втратив батьків і він зізнається, що найбільшим його страхом є те, що його син може зростати без батька.

Нещодавно прикордонник повернувся з передової, однак невдовзі планує знову їхати на передову.

Воїн не лише мріє про Перемогу, але й докладає зусиль, щоб її пришвидшити – він захищає Україну.