Знову стати в стрій після лікування готовий офіцер-прикордонник з позивним «Афганець», який був поранений в боях під час оборони Гостомеля.

Свій позивний він отримав від товаришів по службі, які думали, що у їх побратима афганські корені.

Чоловік родом з Луганщини. З дитинства мріяв стати військовим, тому вступив до прикордонного вишу та у 2014 році отримав свої лейтенантські погони. У зону АТО випускників не розподіляли, службу розпочав на Сумщині. Проте молодий офіцер дуже наполегливо просив відправити його саме в зону проведення бойових дій, тож через деякий час його рапорти таки взяли до розгляду, і вже у вересні 2014-го він вибув до одного зі зведених підрозділів Державної прикордонної служби України, що виконував завдання в зоні проведенні тоді ще антитерористичної операції.

У 2021 році, по закінченні контракту, чоловік звільнився в запас та почав оформлювати документи для працевлаштування за кордоном, а вже наприкінці лютого мав намір виїжджати до Фінляндії. Проте його планам завадив початок повномасштабного вторгнення російських військ. Розуміючи всю серйозність ситуації, в перші дні війни «Афганець» почав шукати можливості знову повернутися до військової служби та звернувся до одного з прикордонних підрозділів, де долучився до складу зведеного загону. Там він зустрів своїх побратимів, колишніх керівників та знайомих, які також прибули для призову. Настрій у всіх був бойовий, всі хотіли чим швидше їхати туди, де найгарячіше, залишатись у частині ніхто не бажав.

На початку березня загін долучився до оборони Гостомеля. Першочерговою задачею було виконувати завдання на блок-постах на околиці міста, проте в Гостомелі вже тривав бій, тож військові заходили в нього під час ворожого обстрілу. Окремими групами виконували завдання по прикриттю танків – спостереження та протидії групам противника, що перебували поблизу. Одного дня розрахунок, де знаходився «Афганець» разом з іншим бійцем, «накрило». Того дня вороги били по позиціях з усього, що можливо. Щохвилини падала або міна, або «камікадзе», висаджувався ворожий десант за підтримки авіації. Момент поранення «Афганець» майже не пам'ятає. Згадує, що відчув пекучий біль, дзвін у вухах та побачив, що побратим поруч скривавлений та непритомний. Почав кликати допомогу та машинально повзти в укриття, а подолавши приблизно 40 метрів, втратив свідомість. Фрагментами пам’ятає прикордонник евакуацію, біль, розірване плече, чергові дрони-камікадзе, що падають навколо, укриття, цивільних та першу медичну допомогу. В укритті, куди хлопців винесли з бою, ховалось близько сотні цивільних з Гостомеля. Одна дівчина, на ім’я Марія, швидко надала пораненим медичну допомогу – перев’язала, поправила турнікети, вколола знеболювальне. Як згодом сказали лікарі – від її дій практично залежали життя хлопців і вона їм їх врятувала. Також Марія змусила хлопців пообіцяти їй, що вони обов’язково одужають. «Мусили одужати! Адже військові своїх обіцянок дотримуються!», — розповідає прикордонник. Згодом поранених вивезли з Гостомеля та доправили до лікарні. Далі – операції, прикордонний шпиталь, знову операції й мандрівка до німецької клініки. У Німеччині «Афганець» переніс ще кілька операцій. Зараз повернувся до України та продовжує курс реабілітації. В планах на майбутнє — служити далі. «Допоки не наведемо ладу в Україні. Зможу бути чимось корисний на війні – звісно поїду», — каже офіцер.

Має «Афганець» й мрії, що буде робити після Перемоги: «Перше, що хочу зробити – з’їздити до матері, яка живе за кордоном, хоча тепер вже багато не загадую. Ну і в сімейному плані, пора вже визначатися: дівчина є, і перевірок часом жодних нам тепер вже не потрібно!»