Прикордонник Олег на псевдо «Чіфа» та його брат, який спеціально повернувся з Чехії, стали на захист Батьківщини одразу після початку широкомасштабного російського збройного вторгнення. Наразі  «Чіфа» служить у комендатурі швидкого реагування Волинського прикордонного загону, а його брат у «Сталевому кордоні».

За дві ротації в район активних бойових дій Олег неодноразово був поранений, проте військовослужбовець вмотивований продовжувати боротьбу з окупантами й далі, адже захищає найрідніших.

У своїй розповіді «Чіфа» відмічає, що виконувати бойові завдання доводиться у складних умовах. Ворог здійснює активні штурми позицій піхотою, постійно обстрілює з артилерії, завдає ударів авіацією та дронами-камікадзе. Також загарбники не гребують застосуванням хімічної зброї – скидають з дронів боєприпаси з отруйними речовинами.

Зокрема Олегу довелося стримувати один із ворожих штурмів з отруєнням від хімічної гранати. «З 10-ї ранку до 19-ї вечора довелось тримати позиції. Ноги болять, легені печуть, очі червоні, а ніздрі ще страшніше печуть. Тоді я думав про те, щоб тільки не відключитись. Бо відключишся ­– стріляти не будеш. То ліпше вже потім наслідки «хімії» лікувати, ніж зараз тебе застрілять», – розповідає боєць.

Ще прикордонник каже, що на передовій важливо залишатись сконцентрованим, а усі потреби відходять на другий план. «Війна - це зовсім інша річ, відповідно, треба розуміти, де ти знаходишся й тут основне вижити, а потім все решта. Не доїсти, не допити не страшно – страшно померти», – ділиться думками військовослужбовець.

«Чіфа» каже, що окупанти втрачають багато живої сили загиблими та пораненими, а ще здаються в полон. «Одного разу було, що вони включили музику, співали й кричали до нас, щоб здавались. Але, що цікаво, музику то включили, але врешті самі прийшли здаватися. Дивні вони, помирає їх дуже багато, але я не обміняю життя жодного свого побратима навіть на десять їхніх», – зазначив Олег.

Витримати тягар війни Олегу допомагає думка про свою сімʼю, розуміння, що саме тут і зараз необхідно зупинити загарбників.

«Вижити, тільки вижити. Сина хочу бачити постійно. Дуже сумую за сином, за дружиною. По відео говоримо постійно, але дуже за ними сумую. Тому хочу швидшої над ворогом Перемоги ­– і додому, до рідних», – зазначає прикордонник.