Дружині загиблого прикордонника Віталія Кудрика вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Дружині загиблого прикордонника Віталія Кудрика, який поклав своє життя за Батьківщину у нищівному поєдинку з ворогом, Голова Вінницької міської ради Сергій Моргунов та заступник начальника Могилів-Подільського загону з персоналу Федір Чікін вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Вінничанину Віталію Кудрику доля відміряла всього 42 роки. З початком повномасштабного вторгнення, чоловік не роздумуючи став на захист Батьківщини, добровольцем мобілізувався до лав Держприкордонслужби. Його бойовий шлях розпочався з Чернігівщини, а згодом з побратимами мужньо нищили ворога на Донеччині.

1 липня 2023 року група за керівництва Віталія, подолавши значну відстань під постійним артилерійським та мінометним вогнем, зайняла оборонну позицію та одразу прийняла стрілецький бій з переважаючими силами противника. Наступ ворога було відбито. Незабаром противник знову здійснив масований обстріл позицій групи, внаслідок чого молодший сержант Віталій Кудрик отримав важкі поранення. Попри поранення Віталій ще деякий час керував діями підлеглого персоналу, що дало змогу зупинити штурмові дії ворога та утримати позицію. Та на жаль, життєва зірка Героя-прикордонника згасла. Віталій вмілим командуванням, умінням не розгубитися в складній бойовій обстановці уберіг життя багатьом бійцям, ціною власного.

До війни Віталій, закінчивши Вінницький державний аграрний університет, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організації». Понад 19 років чоловік присвятив податковій справі та на початок повномасштабного вторгнення обіймав посаду головного державного інспектора Вінницького відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб.

Дружина загиблого Героя Леся каже, що її чоловік був майстром на всі руки і користувався авторитетом серед друзів та колег, сусідів та знайомих. Він був люблячим чоловіком та турботливим батьком двох дітей. Коли почалась війна, сину Дмитру було лише 9 місяців. Крім успішної професійної діяльності Віталій у вільний час знаходив натхнення у догляді за садом. Чоловік посадив у ньому майже 200 плодових дерев. Після закінчення війни Віталій мріяв ще займатись бджільництвом та отримувати мед зі свого квітучого саду.

«Він завжди говорив, що рай на землі, але ми всі віримо, що мій батько ще побачить, що таке рай, адже, на жаль, в пеклі побував», - говорить 19-річна донька Катя.

Він не встиг здійснити всіх своїх мрій, але не вагаючись, пішов боронити від ворога свою землю, свій народ, своїх рідних і близьких. 

Указом Президента за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Віталія Кудрика посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Звісно, нагороди чи промови не втамують біль… Біль від втрати чоловіка, сина, батька.

Низький уклін та шана прикордоннику!

Вічна пам'ять та слава Герою!

Слава Україні!