Сергій народився на Харківщині, у селищі Лукʼянці. З самого дитинства мріяв стати військовим. Постійно фотографувався у військовій формі, про що свідчать фотографії із дитячого альбому хлопця. «Жага до військової форми напевно перейшла у спадок від дідуся, який був моряком», - розповідає бабуся хлопця.

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну хлопець закінчував Вовчанський медичний коледж за спеціальністю фельдшера. Та відразу після отримання диплома, тоді ще 18-річний юний хлопець, намагається потрапити до підрозділів Державної прикордонної служби. З першої спроби потрапити до війська у нього не вийшло через свій юний вік. Але хлопчина не полишав спроб, і з квітня 2023 року став у стрій до Державної прикордонної служби України. Сергій втілював у собі найкращі якості справжнього патріота: він віддано служив своїй державі у найтяжчі  її часи, з гідністю виконував свій обов'язок, попри численні труднощі та небезпеки, що супроводжують військову службу в часи війни. Його доброта та ввічливість були помітні не лише серед побратимів, а й цивільних, адже він завжди готовий був прийти на допомогу, підтримати словом чи доброю справою.

«Його нерозривний зв'язок із державою та прагнення до миру і стабільності робили його невіддільною частиною команди, яка боролася за краще майбутнє для нас всіх. Це був хлопець, який вмів слухати та розуміти, даруючи усім надію, навіть у найскладніші часи. Його безкомпромісна рішучість у захисті Батьківщини поєднувалася з чуйністю та людяністю, що робило його прикладом для наслідування», - зазначає побратим на псевдо «Дата».

Сергій пройшов оборону на Харківському напрямку, згодом здійснював заходи з оборони та територіальної цілісності України на кордоні з рф. З жовтня 2023 року виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, у селищі Кліщіївка.

Серед своїх побратимів, через свій високий зріст, дістав позивний «Метр». Ніколи не шукав привід сховатися від труднощів, завжди був у перших рядах на виконання завдань і мав гарний авторитет серед побратимів. Коли прибули на ротацію у Кліщіївку, Сергій постійно підходив до керівників та побратимів із запитанням «Коли вже мій вихід на позицію», а побратими йому відповідали: «почекай, встигнеш». «Чесно кажучи ми намагалися його вберегти, молодий з палаючими очима, для всіх нас, дорослих дядьків, він був як син»,– каже побратим на псевдо «Сівоха».

В одному з бойових виходів, під час евакуації пораненого побратима до стабілізаційного пункту, ворогом було завдане вогневе ураження протитанковою керованою ракетою по групі медичної евакуації. Поруч з Сергієм Сергійовичем розірвався ворожий снаряд, внаслідок чого він дістав поранення, несумісні з життям.

Указом президента України Сергія Самодурова нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, нагороду вручили його мамі.

У нього залишилися маленька сестричка та брат. Він назавжди закарбував своє ім'я та свій героїзм у фундаменті майбутньої сильної та незалежної України. Герої не вмирають.

Слава Україні!

Героям Слава!