Коли наша країна почала відчувати перші пуски ракет, коли почалася боротьба за існування української ідентичності, прикордонник на псевдо Кеп вже майже рік виборював Незалежність українського народу на Донецькому напрямку.

Потом і кров'ю Дмитро з побратимами протистояв ворожій орді, прагнучи зламати хребта ворогу та звільнити окуповані території.

Але в майбутні плани Дмитра, м'яко кажучи, внесли свої корективи росіяни. «Досить гарно закарбувалися в пам'яті перші дні повномасштабної війни, навіть не уявляв, що все тільки починається. Пам'ятаю цей день, перші промені сонечка, що падали на кучугури снігу, окопна кава, яку інакше смакуєш разом з побратимами та хороший ранковий анекдот під залпи артилерії. Ніякої паніки тоді не відчувалося, хоча вже почали доноситися новини, що пішли перші «300-ті», але було чітке усвідомлення того, як воює російська армія – безперервні штурми, тисячі залпів ствольної артилерії та нескінченні колони техніки», - розповідає Кеп.

Разом зі своїм особовим складом Дмитро тримав рубежі неподалік від Мар'янки, де вже починалася справжня «м'ясорубка». Танкові дуелі, які ні на секунду не вщухали, ворожі ДРГ, які намагалися прощупувати слабкі місця оборони та величезна кількість мертвих окупантів – такими були перші дні війни Дмитра.

«В одиному із запеклих боїв, над нашими позиціями постійно кружляв ворожий БПЛА та мабуть передавав координати російським артилеристам. Пам'ятаю за годину було більше тисячі прильотів, тоді я помітив, що в посадці біля наших позицій майорів силует оператора ворожого БПЛА. Порадившись зі своїми побратимами, прийняв рішення, що потрібно здійснити штурм та знешкодити противника. Спочатку подавляли вогнем, потім разом з товаришем вирушили на зачистку. Я розумів, що це дорога в один кінець, але відповідальність за життя моїх підлеглих стояла на першому місці. Під обстрілами з мінометів, ми все ж таки дісталися до місця, де перебував оператор та знайшли ворожу «пташку» на якій знаходилася дуже корисна інформація про розташування противника»,-згадує прикордонник.

Повернувшись з цінним трофеєм до своїх позицій, «Кеп» одразу доповів командиру та негайно передав «пташку» для оцінки інформації. Не пройшло й декількох годин, як з усіх стволів почали «сипати» по розташуванню окупантів. «Усе-таки інформація була дуже цінною, тоді накрили купу техніки та живої сили противника, згадую лише, як все горіло та вибухало. Після таких моментів розумієш, що прийняв правильне рішення», - зазначає Дмитро.

«Пройшовши пекло війни на Донеччині, починаєш вірити в справжнє чудо, тому що бувають такі випадки, коли навіть не можеш пояснити, як залишився живим та неушкодженим. Пам'ятаю, як цілий день по наших позиціях працювали танки противника та один зі снарядів залетів майже в мій окоп і не розірвався. Після бою побачив, що снаряд зупинився в метрі біля моєї голови, і як тут не вірити в чудо», - емоційно розповідає прикордонник.

Наразі Дмитро повернувся до свого рідного Херсонського прикордонного загону, де продовжує наближати нашу Перемогу та передавати безцінний досвід молодому поколінню. Також за рішучі дії, мужність та героїзм, проявлені під час виконання бойових завдань на Донеччині, прикордонника було нагороджено державною нагородою – орденом «За мужність».

«На душі ніколи не буде спокою, поки не повернемо наші території, я мрію дійти до Криму, сісти на березі Форосу та згадати усіх побратимів, хто віддав своє життя за Батьківщину",- мовляє Дмитро.