Військовослужбовець на позивний «Гудзон» свій перший контракт підписав з прикордонним відомством у далекому 2005 році.

Свого часу, вже знаходячись тривалий час на службі, написав рапорт і вибув у тоді ще зону АТО, в один з прикордонних підрозділів.

Звістку про початок повномасштабної війни прикордонник зустрів у дорозі, саме повертався з відпустки у місце постійної дислокації підрозділу на сході країни. «Було непросто, але до своїх дістався вчасно»,  – згадує прикордонник.

Відділ прикордонної служби, у якому проходив службу «Гудзон», зустрів його у повній бойовій готовності. Особовий склад одержав зброю, техніка та боєкомплект завантажені в автотранспорт, командири віддали бойові накази. За короткий період часу - тяжкі оборонні бої, передислокація, знову тяжкі бої, оборона поблизу Кремінної, Райгородок, Сіверськ, Слов’янськ, коротка ротація і  врешті…Бахмут. Але перед цим відрядженням прикордонник пройшов навчання на оператора протизенітного ракетного комплексу.  

Той бій, в якому «Гудзон» «вполював» свою першу СУшку, був особливий. І його прикордонник запам’ятає надовго. «Ворог хитрий та підступний, старався не повторюватися, атакуючи наші позиції кожного разу з різних сторін. Літав низько, вдало використовують рельєф місцевості», – говорить прикордонник.

Винищувач з’являвся у поле зору під час атаки, і то не більше ніж на 4-5 секунди. Треба було за цей короткий проміжок часу оцінити ситуацію, підготувати комплекс до бою, «зловити» його у приціл, переконатися, що електроніка керує ціллю та випустити ракету. А тут ще й напарник, без якого було дуже непросто, отримав тяжке поранення.

«Все розгорталося дуже швидко. СУшка випустила ракету та намагалася швиденько сховатися за пагорб. Але я встиг її «впіймати» та випустити ракету. Літак хотів на швидкості втекти з поля бою, ракета почала його наздоганяти. Візуально нічого не побачив, адже було вже далеченько. Згодом мені повідомили, що є докази збиття ворожого літака – СУ-24»,– згадує той день «Гудзон».

Історія з другим збитим літаком – теж варта окремої розповіді. «Нам дуже поталанило з місцем дислокації. Це була територія великої будівлі, яка мала високі стіни та дуже великі вікна. Було достатньо простору для розміщення самого зенітного комплексу. За словами «Гудзона», з вікна другого поверху відкривався гарний краєвид до лінії горизонту, а також проглядався сектор з нашими позиціями, який ворог постійно атакував з повітря.

Літак з’явився швидко. Виконав пуск ракет, «скинув» теплові ракети-«обманки», почав розгортатися після атаки для продовження польоту.

«Все робив швидко та автоматично, адже це був насправді подарунок долі. Протиракетний комплекс запищав усіма датчиками, як тільки його активізував. Електроніка дала зрозуміти, що ціль захоплена і готова до «полювання». Пуск ракети пройшов вдало і я спостерігав, як вона почала рух за ворожою СУшкою і міцно тримала його «на ланцюгу», – згадує прикордонник.

Після того, як літак та ракета зникли за горизонтом, прикордонник почув сильний гуркіт. Через короткий проміжок часу отримав підтвердження, що літак, як з’ясувалося пізніше Су-25, збитий та потерпів катастрофу.

За словами прикордонника, кожен постріл з протизенітного комплексу має свої особливості. «Навіть кожна ракета, яку запускаєш, має свій характер. Одна тихо вилітає, друга з шипінням, третя з особливим свистом. Але головне – щоб вона наздогнала ціль», – говорить «Гудзон».

Указом Президента України військовослужбовець за позивним «Гудзон» нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. А наказом Міністерства внутрішніх справ - відзнакою «Вогнепальна зброя».