Прикордонник з позивним Дід до повномасштабного вторгнення росії в Україну працював менеджером у одній із приватних компаній на Київщині.

Ранком 24 лютого чоловік з сім’єю прокинувся від вибухів. Того ж дня пішов до військкомату. Спочатку Дід виконував обов’язки в місцевому підрозділі ТрО, пізніше прибув на службу до прикордонників.

Далі, вже у складі зведеного прикордонного загону, Дід вибув на північ, а потім на схід країни. Чоловік зізнається, що найтяжчою для нього стала Донеччина. «Ситуація постійно була напруженою, дуже велика інтенсивність обстрілів... Але нічого, це нас тримало постійно в тонусі», - пригадує прикордонник.

Триматись психологічно йому допомагали думки про сім’ю та підтримка побратимів. «Найстрашнішим для мене у цій війні є втрати серед цивільних, серед військових... Нам дуже тяжко, але ми прорвемося і проженемо окупантів з нашої землі», - говорить військовий.

Найбільше Дід мріє про Перемогу, повернутися до цивільного спокійного життя та зустрітись з друзями, які зараз також боронять Україну.