Збереження власного життя стає важливим, перш за все, аби рятувати побратимів.

Фельдшер одного із підрозділів Держприкордонслужби, який виконував завдання під Курахівкою на Донеччині, каже, що на війні на зміну інстинкту самозбереження на перше місце приходить відповідальність перед побратимами, які воюють за рідну землю не шкодуючи себе. 

«Кваліфікована, своєчасно надана допомога пораненим - це збереження боєздатності підрозділу», – зазначає прикордонник Віктор із позивним Баракуда.

Військовий медик виріс на Одещині. Після здобуття освіти вирішив будь-що піти в армію, адже має переконання, що захищати свою країну повинен вміти кожен чоловік. Так він потрапив у лави Держприкордонслужби - спершу відслужив строкову службу на Закарпатті, а коли запропонували підписати контракт – не вагався ані хвилини.

З початком повномасштабного вторгнення Віктор серед перших вирушив зі своїм підрозділом для виконання завдань із забезпечення надійної охорони кордону, спочатку на українсько-білоруську ділянку, а далі у зону проведення активних бойових дій, на Донеччину.

Баракуда наполегливо навчав своїх побратимів надавати домедичну допомогу та тактичній медицині.

А згодом рятував поранених, надавав первинну допомогу, психологічну підтримку. Після кожного бою намагався максимально швидко та якісно оцінити стан бійців. Серед фізично травмованих, не менш важливо було встановити тих, хто потребував моральної підтримки після відбиття атаки ворога. 

Варто зауважити, що українські воїни дуже стійкі та сильні. Одразу впадає у вічі, наскільки вони вмотивовані, сміливі та відважні! Але іноді і їх моральний ресурс вичерпується. Даються в знаки виснажливі бої.

Коли потрапляєш у зону ведення активних боїв, мимоволі звикаєш до жахіть війни. Найважче прийняти безжальність та підлість ворога, збагнути, що ці покидьки напали на нашу мирну, квітучу країну, що гинуть наші воїни, діти. Нападники прагнуть будь-що знищити нас….

Віктор пригадує, як під час огляду загиблого молодого воїна виявив гранату, якою нелюди замінували тіло хлопця. Фельдшер подумки прощався із життям, адже ворожий «сюрприз» міг вибухнути будь-якої миті, а коли небезпека минула, вкотре усвідомив ницість створінь, які вдерлися в Україну.

У найважчі хвилини рятує спілкування із рідними. Заспокоює те, що вони у безпеці. Можуть вільно займатися своїми справами, а головне – чекають і вірять у нашу Перемогу!

Після Перемоги Баракуда мріє про морську подорож із найріднішими:

«Люблю море – там я виріс! Обожнюю гори, Закарпаття – край, де я зустрів своє кохання та створив сім’ю! Озера Волині, заповідники Херсонщини, старовинні замки – усе в нас є! Україна найкраща країна у світі! У нас прадавнє, героїчне минуле та світле майбутнє, у якому і надалі пануватимуть мир та єдність нашого народу! Ми обов’язково переможемо і ми не дамо жодних шансів ворогу!»