«Я вірю, ти зможеш», - сказала мама, і він зміг. Зміг здобути повагу від підлеглих, шану від друзів, вдячність від близьких. Його ставили у приклад іншим, а він просто був офіцером, котрий – перший, з честю! Перший на рівні з солдатами ішов копати окопи, перший піклувався чи його підлеглі в теплих речах і не забули бк, перший пішов у бій, щоб власним прикладом показати на що здатен відважний син своєї країни. Йому було 22 роки. І на врученні чергового військового звання (посмертно) ніхто не міг стримати сліз, навіть його командир.

Максим Білецький з дитинства був особливим. Його унікальність полягала навіть не в численних талантах, якими володів хлопець. Він був винятковий своєю добротою і самопожертвою, бажанням допомогти усім, навіть малознайомим людям. А ще хлопець неймовірно любив свою Батьківщину. Коли у 2014 році розпочалася Революція Гідності, його було не втримати вдома. У свої 14 років підліток рвався туди, де, на його думку, вирішувалася доля країни, де він міг бути корисним, міг допомогти.

–У школі він був дуже активною дитиною, займався бальними танцями, грав у шкільних виставах. Був дуже уважним та співчутливим до людей. Уже тоді він був свідомим і не байдужим. Тому коли почався Майдан, я так раділа, що він ще підліток. Ми дивилися прямі ефіри по телевізору, а Максим все повторював: «Я б їм за Україну…». Тато наш працював на шахті, звідти їхали люди на Майдан і він так просився. Тоді не пустила, а як підріс – не змогла перечити,–згадує мама Тетяна Білецька.

Після закінчення 11 класу Максим хотів вступити до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Але мама дуже просила цього не робити. Каже, плакала, бо в країні тривала війна і було страшно за сина. Хлопець піддався умовлянням і змінив свої плани, навіть кілька цивільних вишів обрав, лише, щоб мама не хвилювалася. Однак патріотизм та внутрішні переконання взяли верх.

–Після Нового року він прийшов і сказав, що йде в прикордонники. Тато його друга – прикордонник і вони з однокласником вирішили вступати до академії разом. Я спочатку не погоджувалася, а потім подумала – він так хоче, це його рішення. Тому вирішила не забороняти, це був його вибір, – каже пані Тетяна.

Максим ретельно готувався до вступу. А перед іспитами зателефонував мамі зі словами: «Я, мабуть, не здам». Це був перший і єдиний раз, коли хлопець піддав сумніву власні сили. Надалі для юнака не буде неможливого. Він стане душею факультету. Братиме участь в усіх можливих заходах. А згодом мамі телефонуватимуть викладачі і дякуватимуть за виховання сина. Жінка неймовірно пишатиметься своїм первістком і дякуватиме Богу, що Максим виріс чуйним та відважним чоловіком.

–Він успішно склав психологічні тести. Я пишалася його успіхами. В нас були дуже дружні і довірливі стосунки. По дзвінку про його сумніви я почула вперше. Тоді запевнила, що все буде добре. Сказала: «Запам'ятай, ти в мене найкращий і доведи це всім. Я вірю – ти все зможеш!» Згодом він мені подзвонив і сказав: «Я зміг, я склав іспит». Сказав, що мої слова були йому у вухах і допомогли. На що я попросила його більше в житті ніколи нікому нічого не доводити, – розповідає мама Максима.

У 2021 році Максим зважився на найважливіший крок у житті. Після закінчення академії хлопець зробив пропозицію коханій Світлані. Щоб порадувати дівчину організував все на випускному з великим букетом та освідченням на очах однокурсників, викладачів, ЗМІ. А за рік, у серпні 2022 року, пара пішла під вінець. Згодом завела великого пітбуля, придбала автівку та будувала грандіозні плани на майбутнє у власній квартирці десь на Заході країни. Всі сподівання обірвалися 1 січня 2023 року. Під час виконання бойового завдання у Соледарі Максим загинув. Пані Тетяна у смерть сина не вірила до останнього. Жінка швидко спакувала валізи і повернулася з Польщі. Вдома страшна звістка підтвердилася. З 1 прикордонного загону повідомили, що лейтенант Максим Білецький загинув, як герой в бою за Україну. Пізніше мама дізналася, що хлопець просто не міг сидіти в тилу і неодноразово писав рапорти на переведення в зону активних бойових дій.

За героїзм та мужність, проявлені під час виконання завдань із забезпечення захисту суверенітету та територіальної цілісності України, лейтенанту Максиму Білецькому присвоїли чергове військове звання старший лейтенант, посмертно. На врученні погонів начальник 1 прикордонного загону полковник Олег Бурда не стримував сліз.

–Я дуже добре знав Максима. Пліч-о-пліч ми виконували бойові завдання в Бахмуті, згодом було прийнято рішення направити лейтенанта Білецького до зведеного загону в Соледар. На той час обстановка на тій ділянці змінювалася кілька разів на день. 1 січня з 10:50 по 16:00 на позиції прикордонників ішов запеклий бій. В ході артилерійського та мінометного обстрілу віддав життя наш побратим Максим. Він був гідною людиною, я пишаюся, що мав честь служити з таким офіцером, - зазначив Олег Бурда.

Старший лейтенант Максим Білецький назавжди залишиться в серцях рідних і побратимів. Вічна пам'ять загиблому офіцеру! Слава полеглому герою! Слава Україні!