Усі вони з різних куточків України: Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Херсонщини, Вінниччини, а об’єднала їх Батьківщина – одна на всіх і нестримне бажання врятувати найріднішу батьківську землю та життя тих, хто її боронить.

Прикордонники-новобранці Євген та Петро, ще десять місяців тому були студентами Запорізького медичного університету. Та світанок 24 лютого горем і болем увірвався в їх життя. Студенти-медики не вагаючись приєднались до лав прикордонників та виявили бажання йти на передову.

«Як би важко не було, але з часом людина звикає до всього: і до канонади градів, і до спустошених будинків з розбитими вікнами, і до пустих вулиць», – розповідає Євген. «От тільки до криків і благань про допомогу, розбитих горем людей, звикнути не можна», – додає Петро.

До своїх побратимів, де розмістився передовий медичний пункт управління, долучилась і Вікторія, медикиня, яка вже близько трьох років проходить службу за контрактом в прикордонному відомстві.

«Найважче рятувати поранених діточок, – розповідає фельдшерка, – я не маю права показати свої емоції, та інколи то буває вкрай важко. Нещодавно, вся сім’я потрапила під ракетний обстріл, будинок зазнав значних руйнувань, постраждав 12-річний хлопчик, отримав рублені рани коліна. Та тримався так мужньо, ще й маму заспокоював… серце кров’ю обливалось, що пережила ця дитина», – згадує Вікторія.

Та найбільше досвіду військової служби має Павло, він водій швидкої передового пункту, ще в 2015 році з початком антитерористичної операції на Сході, він поповнив ряди охоронців кордону. Протягом семи років, разом з побратимами, прикордонник знаходився в зоні бойових дій. Під час виконання чергового бойового завдання він отримав поранення. Після лікування і реабілітації воїн знову повернувся у стрій.

«Залатали рани, перевели дух – і знову нищити ворогів! Ми повинні рухатись вперед заради однієї великої мрії мільйонів українців – до Перемоги!», – каже Павло.

Наразі «квартет незламних» воює на передовій, от тільки зброя в них – військова медична аптечка.