Для шестирічної Златки її батько, прикордонник Владислав, крутіший за будь-якого супергероя. Він – уособлення мужності, впевненості, сили і спокою.

Лише з приїздом татуся додому дівчинка перестала так сильно лякатися пронизливих сигналів тривог та жахаючих звуків вибухів.

Нещодавно Владислав повернувся з війни. Ще дорогою до розташування підрозділу він на 10 хвилин заскочив до рідної домівки, де на нього чекала ціла родина. Про приїзд найулюбленішого татка не знала лише Злата. Для неї вирішили влаштувати сюрприз. Радості дитини не було меж. Златка – татусева донечка, тож піврічна розлука з ним давалася важко. Дівчинка дуже сумувала і багато плакала, питала у мами, чи точно він повернеться, чи не загине у бою.

Владислав керував одним з прикордонних підрозділів на сході нашої країни. З самого початку повномасштабного вторгнення він організовував виконання поставлених наказів, оборону ділянки відповідальності.

Далі у складі підрозділу виконував бойові завдання та дбав, перш за все, про безпеку своїх побратимів. Усі військовослужбовці з підрозділу Владислава повернулися з війни, і це, як він вважає, його найголовніший успіх.

Увесь цей час прикордонник телефоном підтримував зв’язок з рідними. Спочатку це було декілька плюсиків на день, які свідчили про те, що він живий. Коли ситуація ставала зрозумілішою, почав здійснювати коротенькі відеодзвінки. Усе – для того, аби хоч на мить побачити найближчих йому людей та трішки заспокоїти донечку.

Через пів року, по завершенні бойового завдання, Владислав вибув разом зі своїм підрозділом на ротацію та у коротеньку відпустку. Незабаром він знов вирушить на протилежний бік України, аби продовжити запеклу боротьбу з російськими окупантами.

Прикордонник ні на мить не сумнівається у повній перемозі над ворогом. У найважчі моменти думає про свою сім’ю, адже саме вони – це те, що додає рішучості, надихає і підбадьорює, ті, мир і безпеку для кого він здобуде будь-якою ціною.

Сьогодні, у Всенародний День Батька, ми вітаємо Владислава та тисячі наших прикордонників, які без страху і сумніву стали на захист рідної землі і родин, своїх доньок та синів. Щиро бажаємо їм швидше здобути перемогу, повернутися неушкодженими з війни та спостерігати за щасливим і мирним дитинством своїх дітей!

Дякуємо вам, наші круті Татусі! Ви – наша гордість і наші герої!