Данило народився та виріс у Запоріжжі. Ще будучи школярем почав займатися вільною боротьбою, тому волю і характер загартовував вже у юному віці, не дозволяючи класти себе на лопатки ані суперникам, ані долі. Змалку звик до відповідальності, оскільки ріс без батька та завжди у всьому намагався допомагати мамі, щоб полегшити її турботи.

Майже щороку Данило з мамою їздили відпочивати на південь України і щоразу, дивлячись на судна у морі, хлопак стверджувався у своєму бажанні стати моряком. Хотів мати добрий заробіток, щоб забезпечити належний достаток, передусім матері.

Крокуючи до мети, закінчив Запорізький центр професійно-технічної освіти водного транспорту за спеціальністю «матрос-моторист».

Коли настав час призиватися до війська, Данило, не вагаючись, прийшов до територіального центру комплектування – свідомо прагнув пройти строкову службу. У ТЦК, зважаючи на отриманий фах, йому запропонували службу у лавах Морської охорони Державної прикордонної служби України. Щиро зрадів, що стане дотичним до морської служби й відразу погодився.

Отримав розподіл до Одеського загону Морської охорони й згодом був призначений на посаду кока-кулеметника на КаМО «Балаклава».

Данило усвідомлював, наскільки відповідальною є посада, яку йому довірили. Тому з перших днів служби наполегливо вчився куховарити, уважно переймаючи досвід старших товаришів по камбузу з інших катерів та кораблів.

«Кухарська справа нелегка і відповідальна. Процес приготування їжі на борту дещо специфічний, адже тут «не розвернешся», як на справжній кухні і окрім цього ще й іноді доводиться готувати у штормових умовах. Це теж свого роду випробування. Проте мій обов’язок – у будь-яких умовах зробити так, аби екіпаж не залишився голодним. Вдосконалююся і намагаюся творчо підходити до процесу приготування їжі, готувати смачно, по-домашньому. Адже, коли побратими і ситі, і ще й з задоволенням смакують  – це надихає і мені також приносить справжнє задоволення», – ділиться кок.

Водночас від початку служби на борту катера Данило ретельно вивчав ввірене озброєння та опановував навички кулеметника. Каже, що, як камбуз, так і зброю завжди потрібно утримувати в ідеальному стані, тому дуже відповідально ставиться до порядку і на робочому місці, і на своїй бойовій позиції. І під час виходів у море постійно вдосконалює свої вміння стрільби. Вже стріляє вправно й влучає у ціль з перших пострілів.

«Стрільба на катері має певні нюанси. Море буває різним і навіть у штормову погоду ти маєш бути влучним, кожен твій м’яз повинен призвичаїтися до умов хитавиці. Тому, в даному випадку зайвого досвіду не буває. Тим більше у наших реаліях, коли ворог атакує з повітря ударними дронами. Тому дуже важливо відшліфовувати свої навички, влучність та миттєву реакцію на загрозу», – стверджує матрос.

Данило зізнається, що під час відбиття ворожих атак «шахедів» страху фактично немає, натомість відчувається, як у крові вирує адреналін і є азарт будь-що збити смертоносну «балалайку», аби вона не досягла цілі і не накоїла біди.

За словами командира катера, Данило є скромною й дуже доброзичливою людиною. Завжди дисциплінований та прагне до самовдосконалення. А те, що він нещодавно перейшов зі строкової служби на контрактну, та його хист, наполегливість і бойовий дух додають екіпажу згуртованості. Рідні бійця проживають у прифронтових територіях, тож, опікуючи їх безпекою, хлопець обличчя не розкриває перед камерою. Але до колективу завжди щирий, відкритий.

Морський прикордонник в майбутньому мріє ходити по морях та океанах на великих цивільних судах. Але зараз його головна мета – пліч-о-пліч з побратимами захищати рідну країну від ворожих окупантів й вірно тримати курс на Перемогу.