Майбутній Герой України Артем Попов народився у Лисичанську 24 грудня 1986 року. Зі школи займався академічним веслуванням і захоплювався електронікою, а ще співав та писав вірші, більшість з яких не вдалося зберегти через війну.

Артем Попов добровольцем прийшов до Луганського прикордонного загону у 2016 році, проходив службу у відділі прикордонної служби «Золоте». В останньому бою підрозділ, в якому був Артем, пішов на штурм та знищив 18 вагнерівців.

«Ми познайомилися через інтернет, написав мені. Він родич моїх друзів, і йому сказали, що є така дівчинка, незаміжня», — розповідає про знайомство з Артемом у 2017 році його дружина Дарія. Чоловік на той час вже 2 роки служив у зоні АТО. У травні він познайомив свою наречену з батьками, а вже у серпні вони зіграли весілля. Подружжя жило на два міста, які нині залишаються окупованими: Бахмут та Лисичанськ

Про те, що повномасштабна війна неминуча й до неї варто готуватися, Артем неодноразово говорив дружині. Та дослуховувалась, але все ж мала надію, що зможе повернутися до рідного міста за кілька тижнів.

Головний сержант Артем Попов зустрів повномасштабне вторгнення на КПВВ «Золоте», був кулеметником у складі вогневої групи. У перші тижні з побратимами брали участь у численних стрілецьких боях та забезпечували рух дорожнім коридором для місцевих жителів, які евакуювалися у безпечніші місця. Згодом ніс службу на Кремінському напрямку, першим брав участь у боях за Житлівку. Згідно з описом бойового шляху Луганського прикордонного загону, Артем Попов зі своїм підрозділом 9 березня 2022 року, обороняючи селище, знищили колону важкої техніки та близько 100 ворожих піхотинців. На той момент вони вже зайшли у місто та штурмували позиції українських військових у намаганнях прорватися до Кремінної. Завдяки цьому наступ вдалося відбити.

«Протягом всього повномасштабного вторгнення Артем виконував обов'язки командира відділення, завжди був старшим на позиціях. Він був прикладом для своїх побратимів. Життєрадісна людина, завжди веселий, ввічливий, завжди був культурний у спілкуванні», — розповідає командир Артема, підполковник Дмитро Олексюк.

Згодом були Святогірськ, Богородичне і… Бахмут, який Луганський прикордонний загін боронив до квітня 2023 року. Саме у боях на околицях міста, у районі села Підгородне й загинув Герой України Артем Попов. Рівно рік тому, 7 січня, у складі зведеного підрозділу він брав участь у штурмі раніше втрачених позицій. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу, коли разом з побратимом Ігорем Кряковцевим переносили кулемет на позиції. Ігор тоді отримав тяжке уламкове поранення.

Прикордонникам вдалося відтіснити ворога та завдати йому значних втрат, згадує той бій штаб-сержант, Герой України Дмитро Кушнір, який керував обороною позиції:

«Під час бою Артем зіграв дуже велику роль як кулеметник. Всю ніч нас штурмували вагнерівці, вони вже зайшли до нас, ми вибивали їх і на ранок вдалося». Тоді орієнтовні втрати противника склали 18 знищених та 24 поранених.

«Він веселий був, постійно жартував у компанії, співати любив, дуже гарно співав в караоке», — каже його побратим Ігор Кряковцев. Вони разом служили у відділі прикордонної служби Золоте, здружилися та товаришували родинами.

«Під час нашого знайомства він мені стільки написав віршів, але, на жаль, це все залишилося в Бахмуті», — розповідає Дарія.

21 грудня 2023 року Президент України Володимир Зеленський вручив Дарії Поповій орден «Золота Зірка» Героя України за бойові заслуги чоловіка та сертифікат на отримання житла у Києві від держави.

Герої не вмирають! Вони згори тримають небо над Україною. Вічна пам'ять та шана полеглим захисникам Батьківщини!