Ігор Фадєєв поєднував відданість прикордонній службі, хімії, яка стала професією, та захоплення спортом. Він все й скрізь встигав, і все робив на вищому рівні.

24 лютого 2022 року родина Фадєєвих мала відзначати день народження тата. Але підступний ворог вніс корективи в плани не тільки на той, святковий для родини день…

Ігор народився й виріс у Слов’янську на Донеччині. Характер привів хлопця у секцію самбо, там він став кандидатом в майстри спорту. Захоплювався пейнтболом.

Батьки згадують, як у дитинстві син мав заповітну мрію, хотів стати трактористом, як дідусь. Міг годинами спостерігати, як переорюється земля. Проте захоплення хімією та спорт перемогли.

У 2002 році лейтенант Ігор Фадєєв закінчив Харківський військовий університет та здобув кваліфікацію хіміка і співзвучне псевдо - «Хімік». За розподілом молодий офіцер потрапив в ДПСУ. Спортивні захоплення привели молодика в склад збірної інституту, згодом захищав честь Державної прикордонної служби. Брав участь у змаганнях по джиу-джитсу, п’ятиборству й навіть армреслінгу. За свої досягнення мав чимало нагород, яких назбирав солідну колекцію. Після завершення служби мріяв із другом відкрити клуб самбо та тренувати молодь.

Бердянськ став для Ігоря доленосним. Саме сюди отримав розподіл на першу посаду, тут зустрів кохану, тут відчув тяжіння моря.

Дві доньки були для нього сенсом життя, Ігор обожнював своїх дівчат. Але був дуже турботливим не тільки до своїх дітей. Дружина згадує, як він переймався, коли бачив дитину без нагляду батьків, особливо біля води. Одного разу його небайдужість врятувала двом дітям життя. Матрац, на якому бавилась малеча віднесло у відкрите море. Ігор швидко зреагував і вплав за лічені хвилини повернув дітей на берег.

З початком бойових дій на сході України, Ігор, у складі Краматорського прикордонного загону, брав участь в операції Об’єднаних сил. У 2019 році приєднався до команди Морської охорони, став морським прикордонником.  Проходив службу в дивізіоні катерів у Бердянську.

Цілеспрямований і компанійський, «Хімік» був прихильником здорового способу життя, правильного харчування. Щоправда, випічка дружини була винятком. А так «діставалося» й родині, і підлеглим. Він усіх привчав до зарядки, намагався привити любов до спорту. Молодшу донечку Варвару записав на волейбол. Старшу Катерину підтримував у творчості. Брав участь у тренінгах у рамках міжнародної програми з радіаційного захисту. Багато їздив у відрядження, тож хотів і родині світ показати.

Востаннє родина бачила Ігоря 23 лютого минулого року. Його терміново відкликали з відпустки в частину. Пізніше дзвонив дружині й запитав, чи вона не проти, якщо він привезе дитину з Маріуполя. Сказав, що в місті залишилося багато сиріт. Він хотів хоча б одній дати дім та сім’ю. Понівечені дитячі долі йому особливо боліли.

Побратими та підлеглі згадують Ігоря, як винятково порядну людину. З перших днів війни перебував на позиціях у Маріуполі. Діяв виважено, обдумано, не панікував. Разом із своєю командою копав окопи, облаштовував бліндажі. Жодного разу не зневірився, підтримував бойовий дух своїх. Як тільки повертався за ротацією до пункту дислокації, одразу рвався назад, не хотів залишати своїх підлеглих. Вимогливий до себе та підлеглих, він був прикладом справжнього офіцера.

Ігор Фадєєв загинув 14 квітня 2022 року внаслідок вибуху ворожого снаряду, поблизу комбінату «Азовсталь».

Указом Президента України від 01.12.2022 року № 818/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі капітан 1 рангу Ігор Фадєєв нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вічна пам’ять справжньому гідному захиснику Батьківщини!