Расім – людина стовідсоткового оптимізму, порядності та сміливості. Корінний маріуполець, який обожнював родину, море, кораблі та ретроавтомобілі.

Воїн-прикордонник Расім Аллахвердієв живе в нашій пам’яті як друг, побратим, душа компанії. Його сонячна усмішка – це незгасний промінь. Великий життєлюб загинув у 33 роки.

Службу захисник розпочав в 19 років в Донецькому прикордонному загоні. То був 2008 рік. Десять років стали часом дорослішання та здобуття досвіду. Тоді вирішив змінити зелений однострій на синій і охороняти кордон на морі. Службу у 23-му загоні розпочав на борту корабля Морської охорони спеціального призначення «Онікс». Подобалось. Відчував, що на своєму місті, хоча морський простір, шторми та хитавиця – це вам не суходіл.

Всі, хто знав Расіма, одразу кажуть: чуйний та доброзичливий. Завжди приходив на допомогу друзям та побратимам, підтримував. Абсолютно порядний та відповідальний. Йому можна було довіритись у будь-якій ситуації. Кажуть, мав свою суперсилу – відчував людей. Тому в його оточенні були тільки доброзичливі, чесні та совісні, люди з правилами. Друзі згадують його веселим, душею компанії.

Для дружини Расім став цілим Всесвітом любові, підтримки і турботи. Для сім’ї – був ладний перевернути гори, особливо коли родина поповнилася. Про народження доньки Алінки дізнався саме в торговому центрі, обираючи дитячі речі. А тут така новина! Від щастя Расім ділився щасливою звісткою з усіма, тож за молодого батька радів увесь магазин.

У Расіма було дуже цікаве захоплення – екстремальне водіння ретроавтомобілів. Він залюбки реставрував старі авто, давав їм друге життя. Це справа тільки для наполегливих і терплячих. Дружина каже, що Расім завжди поспішав жити, казав що годин в добі замало і часу на все не вистачає.

24 лютого Расім зустрів на службі. У складі Маріупольського загону Морської охорони захищав місто від ворога. Одним з перших поїхав на позиції, на околиці Маріуполя, неподалік автостанції. Сміливості йому було не позичати. Востаннє родина бачилася 7 березня. Расім прийшов додому, приніс їжу, воду. Напередодні в сусідню квартиру влучив ворожий снаряд і стіна в дитячу кімнату обвалилась. Розпач чоловіка неможливо передати словами, заспокоївся тільки коли побачив, що найдорожчі дівчата живі. Тоді дружина вперше, і як виявилось востаннє, бачила сльози коханого. Більше Расім додому не повернувся.

Батько під обстрілами ходив по багатоповерхівках та шукав сигнал мобільної мережі, щоб отримати від сина таке потрібне: «все ок». За декілька днів повідомлення припинились. Останнє «кохаю» дружина отримала, вже коли вирвалася з Маріуполя. І – трагічна тиша, і нескінченне перечитування повідомлень коханого в телефоні.

12 березня 2022 року в районі автобусної станції після авіаудару та артилерійського обстрілу відбувся бій, в якому брав участь Расім. З далекої дистанції по захисниках били три ворожих танки та вели бій близько 80 піхотинців противника. Сили були не рівні, довелось відступати з боєм. Саме в тому бою Расім отримав поранення, несумісні з життям.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 01.11.2023 року №1573 штаб-старшині Расіму Аллахвердієву посмертно присвоєно позачергове звання майстер-старшина.

На жаль, рідним не вдалось забрати тіло Расіма, щоб достойно та з усіма військовими почестями поховати героя. Але ми віримо, що цей день настане.

Тоді ми проведемо тебе в останню путь, побратиме!

 

Вічна і світла пам’ять гідному воїну-захиснику!