Прикордонник з позивним Док найбільше мріє про те, щоб його діти більше ніколи в житті не відчули на собі, що таке війна. Бойовий медик поділився думками про війну та службу

Чоловік став до строю прикордонників у 2019 році. До того, він сім років проходив службу у Національній гвардії України.

Колись мрійливий юнак, який щойно закінчив медичний виш й подумати не міг, що в його країні можлива війна, а йому доведеться в прямому сенсі слова рятувати життя.

Служба в столичних аеропортах захоплювала чоловіка. Він любив свій напрямок роботи, передавав досвід колегам… 24 лютого 2022 року Док, почувши перші вибухи зрозумів, що крім зброї йому треба озброюватись ще більшою кількістю медицини.

Коли українські війська прогнали ворога з Київщини прикордонник разом із побратимами відправився на північ, а пізніше на схід. «Я розумів, що моя допомога знадобиться хлопцям там, на передньому рубежі. Тому вагань, їхати чи не їхати, не було».

Вдома на прикордонника чекала дружина та дві донечки. Він захищав Україну, вони молилися і допомагали чим могли.

Прикордонник зізнається, що найтяжчою для нього стала Донеччина. Окупанти вкотре здійснили обстріл наших військовослужбовців з градів. Тоді на зв’язок перестала виходити група прикордонників. «Пам'ятаю, заходить керівник і каже: «Поїхали». Я зрозумів все з одного погляду. Я їхав і думав лише про те, щоб встигнути надати допомогу».

Внаслідок обстрілу тоді зазнав поранення лише один прикордонник, якому Док надав необхідну допомогу і відправив на подальше лікування у шпиталь.

Зараз прикордонник, як і вся країна мріє про Перемогу і щоб його діти більше ніколи в житті не відчули на собі, що таке війна. А ще мріє повернутись до улюбленої роботи у свій аеропорт.