Сьогоднішня наша історія про юнака, який останні три роки працював у Дитячому фонді ООН (ЮНІСЕФ).

Рік тому він отримав другу повну вищу освіту в Нідерландах, а зараз проходить військову строкову службу в Головному центрі підготовки особового складу Держприкордонслужби ім. генерал-майора І.Момота. То що ж його привело до армії?

«Вийшло так, що останні 8 років я навчався. Закінчив бакалаврат з біології та магістратуру з екології в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Потім поїхав навчатися в Нідерланди, оскільки для просування по кар’єрній драбині в ООН мені бракувало профільної освіти. Я обрав Маастрихтський університет, який входить до ТОП-10 у списку молодих університетів світу. Там отримав диплом магістра з державної політики. Тому увесь цей час я мав відстрочку від строкової служби. Цього ж року в мене не було законних підстав не служити. І от я тут, адже Закон України один для всіх!» – розповідає Річард.

Бажаючи зростати, Річард Герц поїхав отримувати другу вищу освіту закордон. У своїй дипломній роботі він розкрив проблеми космічної політики Євросоюзу. Для збору інформації хлопець відвідав Женеву, Брюссель, Гаагу, і навіть провів три доби в Центрі керування польотами Європейського космічного агентства під час запуску супутника.

«В армію мене ніхто не тягнув. Прийшла повістка, одразу ж пішов до свого військкомату. Сказали йти служити – я пішов. Для роботи в ООН мені принципово важливо мати кришталево-чисту біографію, і невиконання своїх громадянських обов’язків для мене – не варіант. Звичайно, для мене армія – вихід з зони комфорту, але це краще, ніж втратити гідність і піти проти букви Закону. Планую гідно та з користю відслужити в ДПСУ, щоб за короткий проміжок часу встигнути принести користь для нашої країни. А потім маю на меті продовжити працювати в ООН й переїхати до Регіонального центру в Женеві», – ділиться своїми планами військовослужбовець строкової служби.

Річард вважає, що про армію більше стереотипів, ніж правди: «Згадуючи свій перший день в навчальному центрі, пам’ятаю, що ми всім взводом були приємно вражені й думали, що це не може бути реальністю в армії: чудова столова, кімнати по троє, шикарні умови – все було занадто добре, щоб бути правдою. Потім вразили командири – приємні, розумні та людяні, вони завжди відгукуються на наші потреби! Зовсім не стереотипні «вояки». Якщо коротко – я очікував разів в сто гіршої картини. Зараз навіть починає подобатися», – сміючись, додає прикордонник.

Річард розповідає, що потрапивши в Головний центр, тепер він починає розуміти, чому хлопці в Окремому регіональному центрі комплектування йому заздрили, коли почули, що його відібрали саме в прикордонники.

«Чесно, мені дуже пощастило, що я потрапив саме в ДПСУ. Після часів Майдану я відкрив для себе українську мову, музику, історію, кухню та культуру. Тепер я відкрив для себе нову українську армію. Україна – вражає і її можна пізнавати з різних сторін», - зазначає Річард.