Молодий тренер з плавання саме закінчив навчання на реабілітолога, організував власну секцію, займався з дітками та дорослими в басейні, працював масажистом

Історія Михайла із Закарпаття сягає корінням 2020 року. Тоді молодий тренер з плавання саме закінчив навчання на реабілітолога, організував власну секцію, займався з дітками та дорослими в басейні, працював масажистом. У хлопця було стабільне життя, але він відчував, що здатен на більше. Прагнення до змін привело його на військову службу у прикордонному відомстві. В 2020 році юнак підписав контракт та став частиною великої прикордонної родини.

До повномасштабного вторгнення прикордонник на псевдо «Піка» ніс службу у Чопському прикордонному загоні. Коли 24 лютого 2022 року окупанти перетнули державні кордони та пішли в наступ по всіх фронтах, молодий військовий не зміг сидіти на Заході. У складі зведеного загону він вирушив в зону ведення активних бойових дій. Фронтове життя було далеке від романтики, але Михайло розумів, що його місце саме там, тому після першої ротації написав рапорт на переведення до бойового підрозділу Держприкордонслужби. У 1 прикордонному загоні оцінили потенціал хлопця та запропонували стати начальником мінометної застави.

- Я вирішив спробувати, що я з мінометом не розберуся, – додає Михайло.

Артилерійське знаряддя прийшлося прикордоннику до вподоби. Вже незабаром військовий відправився з ним обороняти Соледар. Побратими кажуть в бою такого віртуоза, як Михайло, ще не зустрічали. За короткий час вистрілював рекордну кількість снарядів і завжди точно в ціль. Сам же Михайло про свої вміння скромно мовчить. Каже, це все фарт, а він його на полі бою супроводжував постійно.

- Наше завдання оперативно погрузити зброю, вибрати позицію, максимально точно відпрацювати ціль, скластися і швидко забратися звідти. Противник нараз виявляє звідки вогонь, тому для мінометника швидкість – запорука успіху. А ще дуже важливий фарт, бо там не вгадаєш, може й відразу прилетіти бумерангом, – пояснює прикордонник.

В Соледарі прикордонники жили глибоко під землею: «чим нижче – тим краще», - уточнює Михайло. Це й стало для молодого офіцера найскладнішим. Було важко звикнути до сирого підвалу в холод – 20. А ще потрібно було якось облаштувати побут в таких умовах. Максимально тихо провести електрику та забезпечити хоча б елементарне тепло. Втім впоратися з труднощами, за словами військового, завжди допомагали побратими. 

- На війні є свій позитив. Це я про колектив. Там один за одного, всі хлопці – класні, кожен зі своєю долею гумору. Це дійсно допомагало і розраджувало в потрібний момент. Плюс всі життя не шкодують задля друга. В нас був випадок, коли хлопці на пікапі Mitsubishi L200 наїхали на протитанкову міну. Авто в м'ясо, а екіпаж вижив, всі хто стали свідками, попри небезпеку, кинулися витягувати побратимів, врятували всіх, – пояснює Михайло.

Прикордонники були останніми, хто виходив з Соледару. Запеклі бої за місто почалися в перші дні 2023 року. Свого апогею вони досягли з 06 січня, а останній день оборони Михайло не забуде ніколи. Тоді загинули члени родини – побратими, які разом проживали всі фронтові труднощі, ділили один окоп та останній ковток води.

- 09 січня – був жахливий день. По нас працювало все, що тільки можна: йшли жорстокі вуличні бої, снайпери не давали спокою, великокаліберні снаряди прилітали, були авіа- та ракетні удари, для мене найстрашнішим був танк. Ти не чуєш, коли він стріляє, а потім лише дивишся на наслідки - він мало, що залишає від людей, – каже «Піка».

Дорога на вихід з міста прострілювалася з усіх боків. Михайло був одним із тих кому вдалося подолати цей шлях. Прикордонник вибрався, повернувся з «пекла» Соледару, опановує нове озброєння і знову рветься в бій. Каже, треба скоріше завершувати, адже попереду багато роботи. В Закарпатті на нього вже чекає ділянка під зелений туризм. Після перемоги «Піка» планує активно зайнятися іпотерапією (терапія кіньми) та організувати реабілітаційний центр для військових, які пережили подібні до нього жахи. Каже, там працюватимуть кращі психологи та реабілітологи, команду підбиратиме особисто, адже треба буде постаратися, щоб повернути військових в соціум до тихого мирного життя.